ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №822/496/17

адміністративне провадження №К/9901/29683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (головуючий суддя - Шевчук О.П.), та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Граб Л.С.)

у справі № 822/496/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 17 о/с від 16 лютого 2016 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (далі - відповідач 1) в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 16 лютого 2016 року № 17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції, поліцейського дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_2 зі служби в поліції на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - через службову невідповідність;

- поновити ОСОБА_2 на займаній посаді;

- стягнути з відповідача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, яку було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 16 лютого 2016 року №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції, поліцейського дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_2 зі служби в поліції на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - через службову невідповідність;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17 лютого 2016 року по 16 березня 2017 року включно в сумі 42004 (сорок дві тисячі чотири) грн. 68 коп.;

- допущено до негайного виконання постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення у межах суми за один місяць, що становить 3240 (три тисячі двісті сорок) грн. 12 коп.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що підстави, передбачені ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) щодо направлення позивача для атестування, були відсутні, а відтак, оскаржуваний наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 16 лютого 2016 року №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції, поліцейського дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_2 зі служби в поліції, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову. В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд для прийняття рішення неправильно застосував у цій справі частину другу статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки законодавець наділив керівника поліції повноваженнями по прийняттю рішення про проведення атестування поліцейських, у тому числі, для вирішення питання про звільнення зі служби через службову невідповідність. Також, в своїй касаційній скарзі відповідач посилається, на те, що позивач погодився з рішенням про проходження ним атестування та добровільно пройшов визначені Інструкцією № 1465 від 17.11.2015 року «Про порядок проведення атестування поліцейських» етапи атестування. Окрім того, скаржник звертає увагу суду на те, що позивача було звільнено з 16 лютого 2016 року, а до суду він звернувся лише 31.01.2017 року, тобто з пропуском строку встановленим положеннями ст. ст. 99, 100 КАС України.

Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Верховного Суду керується положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, яка була затверджена 17 листопада 2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465.

02.07.2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ який, відповідно до преамбули, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон опублікований 06.08.2015 року та набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580-VІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з п. п. 9, 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як визначено пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема сержант міліції - сержант поліції.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі особистої заяви позивача, Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Хмельницькій області № 1 від 07.11.2015 року ОСОБА_2 було призначено на посаду поліцейського роти дорожньо - патрульної служби ГУНП в Хмельницькій області, з присвоєнням спеціального звання - сержант та установленням посадового окладу згідно з штатним розписом. При цьому, вказаний наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, також свідчить про те, що відповідач визнав позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеними Законом №580-VІІІ.

Зазначений наказ не дозволяє суду будь-яке подвійне трактування підстав для його прийняття.

Прийнявши його, відповідач визнав те, що позивач відповідає вимогам до поліцейських.

До того ж, відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття на службу в поліції.

Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто, для вже призначеного на посаду працівника.

Статтею 59 Закону №580-VІІІ визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського. Згідно з приписами ст. 58 Закону №580-VІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається, відповідно до статті 58 цього Закону, призначеним безстроково.

Аналіз пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VІІІ свідчить про те, що вказана норма не визначає будь-якого окремого порядку прийняття на службу в поліцію, а визначає порядок прийняття на службу в поліцію осіб, які проходили службу в органах міліції, у зв'язку з ліквідацією цих органів - суб'єктів публічного права та утворення органів поліції.

Наявність тимчасового штату органу не виключає прийняття на службу безстроково, як і наявність затвердженого постійного штату органу не виключає прийняття на службу тимчасово. Згідно з ч.2 ст.58 Закону №580-VІІІ строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.

В свою чергу, Наказ т.в.о. начальника ГУНП в Хмельницькій області № 1 від 07.11.2015 року, відносно позивача, про прийняття його на службу в поліцію та призначення на посаду, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач з 07.11.2015 року проходив службу в органах Національної поліції, у відповідності до ст. 58 Закону України №580-VІІІ, безстроково.

Законом України №580-VІІІ, також, визначені мета та підстави атестування поліцейських. Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст.57 Закону №580-VІІІ встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Аналогічні норми, в частині підстав для атестування, містить, також, Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465, зокрема пункт 3 розділу І.

Позиція відповідача зводиться до того, що атестування позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Проте, наведені підстави для призначення атестування колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій вищезазначеної статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" мету атестування відповідач - НП України необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

Таким чином, атестація працівника, одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безумовно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону України "Про Національну поліцію".

Отже, позивача протиправно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав передбачених ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" для направлення позивача для атестування поліцейських відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання ж скаржника на те, що позивача було звільнено з 16 лютого 2016 року,, а до суду він звернувся лише 31.01.2017 року, тобто з пропуском строку встановленим положеннями ст. ст. 99, 100 КАС України, а тому позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України (ред. з 06.07.2005 до 15.12.2017), відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи, що суди надали правильну оцінку доказам поважності пропуску звернення позивача до суду, колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим доводи скаржника підлягають залишенню без задоволення.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа