ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №815/2219/16

адміністративне провадження №К/9901/39509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (колегії суддів: А.В. Крусян, Н.В. Вербицька, О.В. Джабурія) у справі № 815/2219/16 за позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Люксембурзький» (надалі - Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2015 №№0002372205; 0002382205, з підстав того, що за відсутності довідки ПАТ «Національний депозитарій України», товариство не може вважатися пов`язаною особою з ЗАТ «Одесакондитер» та не має достатніх правових підстав для подання підприємством звіту про контрольовані операції, для заповнення якого необхідно достовірно знати про пов`язаність осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2016 позов задоволено (суддя - Бутенко А.В.). Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0002372205 та №0002382205 від 26.08.2015, у зв`язку із тим, що позивач не є пов`язаною особою з ЗАТ «Одесакондитер», тоді як самі штрафні санкції розраховані не правильно.

Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 14.12.2016 рішення суду першої інстанції скасував, в задоволені позову відмовив з тих підстав, що розмір штрафних санкцій, які визначені спірними податковими-повідомленнями рішеннями розраховано правильно. Крім того, під час проведення перевірки ЗАТ «ТД «Люксембурзький» встановлено взаємовідносини з ЗАТ «Одесакондитер» на суму, яка перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за 2013-2014 роки, а також встановлено декларування в 2013р. - 2014р. від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток. Тобто, суд прийшов до висновку, що ЗАТ «ТД «Люксембурзький» в порушення п.п.39.4.2. п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України не подало звіт про контрольовані операції за 2013 - 2014 роки.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову та письмових поясненнях, що не потребують додатковому зазначенню.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 20.07.2016 ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 21.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 За результатами перевірки складений акт №49/15-32-22-05/32833932 від 20.07.2015, яким встановлено: заниження позивачем податку на прибуток на суму 473116; заниження податку на додану вартість на суму 239116 грн.; неподання звіту про контрольовані операції за 2013- 2014.

Під час проведення перевірки Товариством встановлено взаємовідносини з ЗАТ «Одесакондитер» на суму, яка перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за 2013-2014 роки, а також встановлено декларування в 2013- 2014 від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток. Згідно з п. в) п.п. 14.1.159 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України контролюючим органом було визначено ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «ТД «Люксембурзький» у якості пов`язаних осіб (за критерієм безпосереднього та/або опосередкованого володіння однією і тою самою особою корпоративними правами ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків). Відтак, перевіркою встановлено, що звіт про контрольовані операції ЗАТ «ТД «Люксембурзький» за 2013 та 2014 роки не подавався в порушення п.п.39.4.2. п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту 26.08.2015 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0002372205 про застосування штрафних санкцій у сумі 344100 грн.; №0002382205 про застосування штрафних санкцій у сумі 365400грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду, який відмовив у його задоволені, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.

01.09.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013 №408-VІІ, яким внесено зміни, зокрема до статті 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - резидентами, які:

- задекларували від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;

- застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;

- сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;

- не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Згідно з підпунктом 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.

Згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік (підпункт 39.4.1 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення трансфертного ціноутворення» від 13.05.2014 № 1260-VII підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 24 такого змісту:

« 24. Встановити, що у 2014 році звіт про контрольовані операції, що відповідно до статті 39 цього Кодексу подається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за період з 1 вересня по 31 грудня 2013 року подається до 1 жовтня 2014 року».

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» від 28.12.2014 № 72-VIII, яким регламентовано, що господарські операції з резидентом у жодному випадку не підпадали під ознаки контрольованих.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» вказаного Закону № 72-VIII установлено, що звіт про контрольовані операції за 2014 рік подається до 1 травня 2015 року і формується з урахуванням норм статті 39 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Системний аналіз вищезазначеного правового регулювання дає підстави для висновку про те, що платник податку зобов`язаний подати звіт про контрольовані операції за звітні періоди 2013 та 2014 роки центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня 2014 року та 1 травня 2015 року відповідно.

Наявність такого обов`язку пов`язується зі здійсненням платником контрольованих операцій, якими, окрім іншого, є господарські операції в обсязі, що дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за календарний рік, з резидентом - пов`язаною особою, який сплачує податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року.

Для визначення обсягу контрольованих операцій враховується вартісний показник усіх операцій з контрагентом у цілому за календарний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня звітного року. При цьому, у звіті за 2013 рік платник податку повинен зазначити контрольовані операції, здійснені у період з 01.09.2013 по 31.12.2013, а у звіті за 2014 рік - операції за увесь звітний рік.

Запроваджені з 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» від 28.12.2014 № 72-VIII зміни щодо умов віднесення господарських операцій до контрольованих не впливають на визначення контрольованими операцій за звітний 2014 рік.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правовідносини між Товариством та ЗАТ «Одесакондитер» є контрольованими операціями, оскільки встановлено наявність усіх структурних елементів, названих в статті 39 Податкового Кодексу України.

Так, суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи відповідача, які викладені в акті перевірки, здійснюючи посилання на Інтернет ресурс https://stockmarket.gov.ua та smida.gov.ua зазначає, що власником акцій Товариства у розмірі 88,28 % є ТОВ «Анатекс Інвестментс», що є також власником акцій ЗАТ «Одесакондитер», в такому ж співвідношенні. Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевий бенефіціарний власник (контролер) позивача та ЗАТ «Одесакондитер» є «Анатекс Інвестментс». При цьому судом апеляційної інстанції також правильно встановлено те, що позивач мав взаємовідносини з ЗАТ «Одесакондитер» на суму, яка перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за 2013-2014, а також встановлено декларування в 2013 - 2014 від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток.

У відповідності до приписів пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України і як наслідок застосування штрафу згідно із приписами статті 120 ПК України є логічно-послідовними, та обґрунтованими.

При цьому, Суд касаційної інстанції вважає, що нарахована податковим органом у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні сума штрафних санкцій відповідає правильному застосуванню законодавства щодо відповідальності за неподання звіту про контрольовані операції за 2013 та 2014 роки, а позиція позивача про необхідність у даній ситуації застосовувати відповідальність, передбачену на момент закінчення граничного строку для подання звітів про контрольовані операції за 2013 та 2014 роки, є помилковою.

Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 13.08.2015) встановлено, що неподання платником податків звіту та/або обов`язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладання штрафу у розмірі 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З набранням чинності 13.08.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 15.07.2015 № 609-VIII редакція вказаної статті змінилася, встановивши відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції у вигляді штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така редакція пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України була чинною на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (26.08.2015).

У ситуації, що розглядається, податковий орган при прийнятті 26.08.2015 спірних рішень застосував відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції за 2013 та 2014 року, передбачену пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 15.07.2015 № 609-VIII), у вигляді штрафу в загальній сумі 709500 грн., а саме:

за 2013 рік - в сумі 344100 грн. (1147 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2013) х 300 = 344100 грн.);

за 2014 рік - в сумі 365400 грн. (1218 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014) х 300 = 365400 грн.).

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент застосування заходів відповідальності.

Правова позиція щодо зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтвердження викладена Конституційним Судом України у рішенні від 09.02.1999 № 1/99-рп, а саме: надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Підстави не застосовувати положення пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які не визнані неконституційними та були чинними на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відсутні.

З таких підстав, суд касаційної інстанції вважає, що контролюючий орган при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень щодо відповідальності за вчинення платником податку податкового правопорушення у вигляді неподання звіту про контрольовані операції за 2013 та 2014 рік обґрунтовано керувався положеннями пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України у редакції, чинній саме на день застосування відповідальності. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини, постанова від 16.07.2019, справа №823/382/16, провадження №К/9901/19522/18.

На підставі вказаного, Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що він повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду