Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа №0940/2299/18

адміністративне провадження №К/9901/28757/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Бруновська Н. В., судді: Кузьмич С. М., Шавель Р.М.) від 06 вересня 2019 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного збудованого фундаменту під гараж,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ України) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила знести самочинно збудований фундамент під гараж по

АДРЕСА_1 окружним адміністративним судом ухвалою від 17 грудня 2018 року позовну заяву повернуто відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення зазначеного строку будуть визнані неповажними).

Не погодившись з таким судовим рішенням, 27 грудня 2018 року ДАБІ України подала апеляційну скаргу, яка не відповідала вимогам ст. 296 КАС України, а саме по справі не було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги.

13 лютого 2019 року ДАБІ України подала до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження терміну на усунення недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року продовжено строк для усунення ДАБІ України недоліків апеляційної скарги на 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, копію зазначеної ухвали ДАБІ України отримала 25 лютого 2019 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року апеляційна скарга була повернута позивачу, оскільки останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

29 липня 2019 року ДАБІ України повторно подала апеляційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, в якій також просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат ДАБІ України на оплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням належних та допустимих доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.

В подальшому Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 вересня 2019 року відмовив ДАБІ України у відкритті апеляційного провадження у цій справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, оскільки наведені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приймаючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем пропущено строк на апеляційне оскарження, оскільки ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду прийнято 17 грудня 2018 року, однак апеляційна скарга ДАБІ України подана лише 29 липня 2019 року. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки недотримання порядку звернення чи допущення процесуальних помилок при первинному зверненні з апеляційною скаргою не може бути достатньою підставою для поновлення строку на таке оскарження.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ДАБІ України звернулося до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційним судом не було враховано поважність причин пропуску вказаного строку, зокрема те, що 29 липня 2019 року відповідач вдруге звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з такою апеляційною скаргою, а вперше він звернувся у грудні 2018 року, однак його скарга була повернута цим же судом ухвалою від 25 березня 2019 року. Скаржник стверджує, що на час першого звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції ДАБІ України було позбавлено можливості сплатити судовий збір за її подання, а також вчасно виконати вимоги ухвали суду в частині сплати судового збору, що і стало підставою для повернення апеляційної скарги. Крім того, відповідач вважає, що ним вчинено всі можливі та залежні від нього дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо сплати судового збору. В свою чергу, сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

17 грудня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 25 березня 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18.

Водночас, суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.

З оскаржуваної ухали суду апеляційної інстанції вбачається, що підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме ненадання у встановлений ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху строк заяви про поновлення строку з зазначенням інших підстав, які б свідчили про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Так, ДАБІ України у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження покликається на відсутність у минулому коштів, передбачених для сплати судового збору, з огляду на здійснення органом Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку заявника на підставі виконавчих документів і, як наслідок, зупиненням проведення платежів, в тому числі, стосовно здійснення видатків, призначених на вказані цілі, фінансування яких, до того ж, наразі відсутнє.

На підтвердження таких доводів ДАБІ України надала копії повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва щодо необхідності здійснення безспірного списання коштів, копію листа стосовно вирішення питання збільшення обсягу кошторисних призначень.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року вказані підстави пропуску строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а апеляційну скаргу залишено без руху.

02 вересня 2019 року апелянт подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій покликався на те, що строк апеляційного оскарження пропущено у зв`язку із вчиненням дій, необхідних для отримання коштів щодо сплати судового збору, а це обставини, які не залежать від волі апелянта.

Пунктами 6, 7 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору для чого як особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з п. 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року.

До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене заявник не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору і виконання грошових зобов`язань за виконавчими документами.

Зупинення ж на рахунку фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків, не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги.

Крім того, на виконання п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2011 року № 845 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1 цього Порядку).

Положеннями абз. 1, 2, 4 п. 25 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що починаючи з 16 березня 2018 року, проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на листи Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва, оскільки за змістом п. 25 Порядку № 845 не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України, лише на період встановлення даних, зазначених у п. 29 цього Порядку (у разі недостатності поданих документів для визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодів тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства у робочий день, що настає після закінчення строку, зазначеного у п. 28 цього Порядку, надсилає до боржника запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що обставини, на які посилалася ДАБІ України у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, носять тимчасових характер, а не безперервно тривалий у період з 27 грудня 2018 року по 02 вересня 2019 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 568/326/16-а, від 07 серпня 2018 року у справі № 513/758/16-а та від 11 грудня 2018 року у справі №507/841/16-а та від 14 травня 2019 року у справі № 802/1535/16-а.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції обставин, які зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, як таких, що підтверджують поважність причин пропуску строку.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 819/1224/15-а та від 13 лютого 2020 року в справі № 760/1904/17.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, постановив судове рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін