Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/5384/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/5384/15

адміністративне провадження №К/9901/26116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у складі судді Щавінського В.Р.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

у справі № 810/5384/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Квадро"

до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

13 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Квадро" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 19 червня 2015 року № 0001072202/2623, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 518948 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 259474 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

08 лютого 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, задоволений позов Товариства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 19 червня 2015 року №0001072202/2623.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом, у 3 та 4 кварталах 2014 року при придбанні підприємством каменю вапнякового у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення, а також послались на наявність обставин, які не потребують доказування, оскільки є встановленими між тими самими сторонами та з тих самих підстав судовими рішеннями в іншій адміністративній справі.

09 листопада 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

09 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №810/5384/15 з Київського окружного адміністративного суду.

24 листопада 2016 року справа №810/5384/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавалися, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20 лютого 2018 року справа №810/5384/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/26116/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34386044, перебуває на податковому обліку з 03 листопада 2006 року, є платником податку на додану вартість з 21 листопада 2006 року.

Податковим органом у квітні-травні 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 03 червня 2015 року №1196/10-16-22-02/34386044 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 19 червня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001072202/2623 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 518948 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 259474 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів пункту 185.1 статті 185, пункту 187.5 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки податковим органом одночасно із податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження у цій справі, за результатами встановлення правопорушень з одними й тими ж контрагентами та в однакових господарських операціях, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001062202/2622 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 150 329, 00 грн, яке визнано протиправним та скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року, що набрала законної сили.

Висновуючись на положеннях частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), якою було передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суди попередніх інстанцій врахували, що постановою, що набрала законної сили встановлено преюдиційний факт, яким встановлено реальність здійснення позивачем усіх господарських операцій у період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідро-Альфа», Приватним підприємством «Ремфарба», Приватним акціонерним Товариством з-д «Цегла Трипілля», Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

В постанові Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року судом встановлено, що в матеріалах справи наявні, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, які містять відомості про господарські операції позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Гідро-Альфа" і Приватним підприємством "Ремфарба" та оформлені належним чином. Перелічені документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Відтак, суди попередніх інстанцій правомірно посилаються на те, що судовими рішеннями в адміністративній справі встановлено, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагентам на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Оцінюючи висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат у 3 та 4 кварталах 2014 року на суму 2237671,54 грн при придбанні підприємством каменю вапнякового у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, судами попередніх інстанцій встановлено, що за доставку каменю вапняку із передавальних колій № 5 та № 7 місця примикання станції Нові Безрадичі Південно - Західної залізниці за граничний стовпчик № 72 позивач ніс витрати (здійснював оплату цих послуг) на користь ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" згідно з договором № 12/13 від 01 липня 2013 року.

Додатком 1 "Протокол погодження договірних цін/тарифів від 01 липня 2013 року до договору № 12/13 від 01 липня 2013 року" підтверджується, що позивач у період з 01 липня 2013 року по 30 червня 2014 року зобов'язаний був оплачувати послуги за перевезення вантажів позивача на відстань 11км (відстань від передавальних колій №5 і №7 станції примикання Нові Безрадичі Південно - Західної залізниці за граничний стовпчик № 72) - 14,39 за 1 тонну вантажу та додатково 0,05 грн. за кожний наступний кілометр (всього відстань 11 км), за користування тепловозом (маневрова робота) - 229,83 грн за кожні півгодини роботи тепловоза, за відстій вагонів на коліях Трипільської філії - 16,76грн., за проведення щоквартального огляду під'їзних колій, стрілочних переводів 310,81 грн. за одну годину, за користування вагонами позивач також відшкодовував цьому контрагенту плату за тарифами, які встановлюються власниками цих вагонів, за надання інформації про надходження рухомого - за цінами, що діють на станції примикання Нові Безрадичі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі витрати, вказані у додатку 1 до договору № 12/13 від 01 липня 2013 року позивачем понесенні у період перевірки з 20 березня 2014 року по 30 червня 2014 року додатково до ціни, вказаної у договорі від 20 березня 2014 року.

Також встановлено, що при придбанні позивачем каменю вапняку у Фізичної особи Підприємця ОСОБА_1 з 01 липня по 31 грудня 2014 року згідно договору поставки № 51 від 01 липня 2014 року, укладеного між позивачем і цим контрагентом, вартість 1 тонна каменю вапняку включала і вартість його доставки - за граничний стовпчик № 72 позивача (на місце його складування і зберігання у позивача).

Відтак, суди попередніх інстанцій здійснили висновок, що позивач вже не ніс вищевказаних витрат по його доставці від передавальних колій. Доводи відповідача про завищення позивачем валових витрат у 3 та 4 кварталах 2014 року на суму 2237671,54 грн при придбанні підприємством каменю вапнякового є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Висновуючись на тому, що судовим рішенням, що набрало законної сили вже досліджувались господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідро-Альфа», Приватним підприємством «Ремфарба», Приватним акціонерним товариством з-д «Цегла Трипілля», ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період, сам акт перевірки, встановлені ним порушення, та за результатами судового розгляду встановлено факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оформлення таких операцій належними первинними документами, Суд бере до уваги встановлені судовим рішенням обставини, та вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення), за фактом придбання якого сформовано податковий кредит за 18 звітних податкових періодів з серпня 2012 року по грудень 2014 року у загальній сумі 518948 грн.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 810/5384/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер