ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №826/7981/17

провадження №К/9901/47850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Скілінг» про заміну сторони виконавчого провадження № 34633972 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорней В. В. від 5 вересня 2012 року № 1456, що перебуває в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України, за яким стягувач - публічне акціонерне товариство «Сведбанк», боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед», провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед» (Company «Efenes Properties Limited») на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Шурка О. І. (головуючий), Василенка Я. М., Степанюка А. Г.

І. Обставини справи

1. У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Скілінг» (надалі також ТОВ «ФК «Скілінг», заявник) звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 34633972 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 5 вересня 2012 року № 1456, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В. В., про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення з №1 (один) по №5 (п`ять), №5а (п`ять літера «а»), з №6 (шість) по №20 (двадцять) (групи приміщень №15), №1 (один), №1а (один літера «а»), з №2 (два) по №10 (десять) (групи приміщень №16 (шістнадцять), з №1 (один) по №11 (одинадцять), №№11а (одинадцять літера «а»), 12 (дванадцять), 13 (тринадцять) (групи приміщень №18 (вісімнадцять)) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А), загальною площею 1324,60 кв.м., що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, провулок Рильський, буд 5, в якій просив визнати заявника правонаступником усіх прав та обов`язків публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (надалі також ПАТ «Сведбанк»).

2. Вказана заява обґрунтована тим, що ПАТ «Сведбанк», яке змінило своє найменування на ПАТ «Омега Банк», на підставі ряду договорів відступило ТОВ «ФК «Скілінг» право звернення стягнення на нерухоме майно, що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 5, які належать боржнику (який є майновим поручителем) ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед».

ІІ. Установлені судами фактичні обставини

3. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 9 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження № 34633972 з примусового виконання виконавчого напису від 5 вересня 2012 року № 1456 про звернення стягнення на нерухоме майно, а за рахунок коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки - задоволення вимог ПАТ «Сведбанк» (у подальшому назву змінено на ПАТ «Омега Банк») до ДП «Фірма «Дайленко» за кредитним договором від 27 липня 2008 року № 638 в розмірі 24' 736' 668,02 дол. США; стягувачем у виконавчому провадженні є ПАТ «Сведбанк».

4. Правовою підставою для вчинення зазначеного виконавчого напису став іпотечний договір від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим № 4517, що був укладений між ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержатель) і ТОВ «ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД» (іпотекодавець), який укладено з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ДП «Фірма «Дайленко» за кредитним договором від 22 липня 2008 року № 638, укладеним із ЗАТ «Сведбанк Інвест».

5. Поряд із цим, ураховуючи наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» звернулося з заявою про вчинення виконавчого напису, що був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В. В. 5 вересня 2012 року (зареєстрований в реєстрі за №1456), яким звернуто стягнення на нерухоме майно: нежилі приміщення з №1 (один) по №5 (п`ять), № 5а (п`ять літера «а»), з №6 (шість) по №20 (двадцять) (групи приміщень № 15), №1 (один), №1а (один літера «а»), з № 2 (два) по №10 (десять) (групи приміщень №16 (шістнадцять), з №1 (один) по №11 (одинадцять), №№11а (одинадцять літера «а»), 12 (дванадцять), 13 (тринадцять) (групи приміщень №18 (вісімнадцять)) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А), загальною площею 1324,60 кв.м., що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, провулок Рильський, б.5, задля задоволення вимог стягувача у розмірі 24' 736' 668,08 дол. США.

6. На підставі рішення річних загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року ПАТ «Сведбанк» змінило своє найменування на ПАТ «Омега банк»; 17 березня 2014 року постановою державного виконавця замінено стягувача у вказаному виконавчому провадженні - ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Омега банк».

7. 2 березня 2015 року Національним банком України прийнято постанову про віднесення ПАТ «Омега Банк» (правонаступник ЗАТ «Сведбанк Інвест») до категорії неплатоспроможних, на підставі якої Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - ФГВФО) прийняла рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк».

8. 5 травня 2015 року Виконавчою дирекцією ФГВФО вирішено вивести з ринку ПАТ «Омега Банк» шляхом створення на його базі перехідного банку - Публічне акціонерне товариство «Перехідний Банк «РВС Банк» (надалі - ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк») із передачею перехідному банку частини активів і зобов`язань ПАТ «Омега Банк».

9. У статуті ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» зазначено, що перехідний банк є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 5 травня 2015 року, активів (уключаючи права за договорами забезпечення) та обов`язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями ПАТ «Омега Банк».

10. Серед інших активів ПАТ «Омега Банк» передало ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» права вимоги до ДП «Фірма «Дайленко» за кредитним договором від 22 липня 2008 року № 638, а саме право вимагати повернення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 4' 369' 866,27 (чотири мільйони триста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість доларів США 27 центів) дол. США, а також права іпотекодержателя за іпотечним договором № 638/ІП-3, що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., зареєстрований в реєстрі за № 4517, укладений із ТОВ «ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТИД» (Company "Efenes Properties Limited").

11. Передача вищезазначених прав вимоги відбулась на підставі рішення Виконавчої дирекції ФГВФО від 5 травня 2015 року, рішення про що оформлено протоколом № 149/15, на підтвердження чого складено акт приймання - передачі перехідному банку ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ «Омега Банк» від 3 липня 2015 року № 124/07/2015-К.

12. Зважаючи на вищенаведені обставини, суди у цій справі констатували, що ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» набуло статусу кредитора по відношенню до позичальника - ДП «Фірма «Дайленко», на загальну суму грошових вимог - 4' 369' 866,27 (чотири мільйони триста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість доларів США 27 центів) дол. США та до ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед» як особи, що поручилася своїм майном за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

13. 30 вересня 2016 року між ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Войтовським В. С. і зареєстровано в реєстрі за № 3046, на підставі якого ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», як первісний кредитор, відступив, а ТОВ «Фінансова Компанія «Арбо фінанс», як новий кредитор, прийняло право вимоги до ДП «Фірма «Дайленко», як до боржника, по поверненню заборгованості за кредитним договором № 638 від 22 липня 2008 року в розмірі 4' 369' 866,27 (чотири мільйони триста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість доларів США 27 центів) дол. США, а також права іпотекодержателя за іпотечним договором № 638/ІП-3, що посвідчений приватним нотаріусом Київського КМНО Івановою С. М., зареєстрований у реєстрі за № 4517, укладеним з ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед».

14. 8 грудня 2016 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Арбо фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Скілінг» також укладено договір про відступлення права вимоги, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Войтовським В. С. і зареєстровано в реєстрі за № 4176, на підставі якого ТОВ «Фінансова Компанія «Арбо фінанс», як первісний кредитор відступив, а ТОВ «Фінансова компанія «Скілінг», як новий кредитор, прийняло вимоги до ДП «Фірма «Дайленко», як до боржника, по поверненню заборгованості за кредитним договором № 638 від 22 липня 2008 року в розмірі 4' 369' 866,27 (чотири мільйони триста дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість доларів США 27 центів) дол. США, а також права іпотекодержателя за іпотечним договором № 638/ІП-3, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івановою С. М., зареєстрований у реєстрі за № 4517, укладеним із ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед».

15. При цьому представник ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед» у судовому засіданні в суді першої інстанції повідомив суду такі обставини:

15.1. 4 серпня 2015 року ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» при наявності оригіналу іпотечного договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 отримав дублікат вказаного іпотечного договору і почав здійснювати стягнення на підставі отриманого дублікату у зв`язку з чим одночасно проводилось здійснення стягнення по оригіналу іпотечного договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 у виконавчій службі Міністерства юстиції України і по дублікату іпотечного договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

15.2. 18 вересня 2015 року ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки по вказаному іпотечному договору.

15.3. 20 вересня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/24434/15 державна реєстрація права власності за ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» нерухомого майна визнана протиправною і скасована.

15.4. 30 вересня 2016 року ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк» відступив права іпотекодержателя по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 ТОВ «ФК «Арбо Фінанс».

15.5. 8 грудня 2016 року ТОВ «ФК «Арбо Фінанс» відступило права іпотекодержателя по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 ТОВ «ФК «Скілінг».

15.6. 26 грудня 2016 року ТОВ «ФК «Скілінг» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 зареєструвало на своє ім`я право власності на предмет іпотеки по вказаному іпотечному договору.

15.7. 30 грудня 2016 року ТОВ «ФК «Скілінг» продало нежитлові приміщення фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 1324,60 кв. м., що були предметом іпотеки по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3, ТОВ «БФ Груп».

16. Суд першої інстанції також установив, що вказані обставини щодо здійснення одночасного стягнення по оригіналу іпотечного договору № 638/ІП-3 від 30 липня 2008 року і по дублікату цього же договору різними юридичними особами стало предметом судового розгляду великої кількості справ у господарському, адміністративному і місцевому суді міста Києва.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 12 грудня 2017 року відмовив ТОВ «ФК «Скілінг» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

18. Таке своє рішення суд мотивував тим, що заміна сторони виконавчого провадження допускається лише у разі вибуття однієї із сторін - стягувача або боржника внаслідок правонаступництва.

19. Проаналізувавши приписи статті 512 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заміна кредитора у зобов`язанні іншою особою за договором відступлення права вимоги не є правонаступництвом, а навпаки - правонаступництво може бути однією із підстав для заміни кредитора у зобов`язанні.

20. Підсумовуючи, окружний адміністративний суд зазначив, що відступлення ЗАТ «Сведбанк» права вимоги ТОВ «ФК «Скілінг» на підставі договорів про відступлення права вимоги не є правонаступництвом.

21. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2018 року скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року та постановив нову ухвалу, якою задовольнив заяву ТОВ «ФК «Скілінг» про заміну сторони виконавчого провадження та замінив сторону виконавчого провадження № 34633972 з примусового виконання напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорней В. В. від 5 вересня 2012 року № 1456, визнавши ТОВ «ФК «Скілінг» правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Омега Банк» (ПАТ «Сведбанк»).

22. Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

23. ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед» подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права, стверджуючи про відсутність у даному випадку підстав для заміни сторони виконавчого провадження № 34633972, адже стягувач в останньому - ПАТ «Омега Банк» - фактично із виконавчого провадження не вибув, а ТОВ «ФК «Скілінг» ніяких прав у вказаному виконавчому провадженні не має.

24. Також автор касаційної скарги зауважує на тому, що 26 грудня 2016 року ТОВ «ФК «Скілінг» у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 зареєструвало на своє ім`я право власності на предмет іпотеки по вказаному іпотечному договору, тобто стало власником предмета іпотеки і тим самим реалізувало свої права на відповідне нерухоме майно.

25. У касаційній скарзі ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед» просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року.

26. ТОВ «ФК «Скілінг» подало відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

27. Доводи ТОВ «ФК «Скілінг» зводяться до законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення з огляду на наявність факту переходу до ТОВ «ФК «Скілінг» права іпотекодержателя по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3.

ІІІ. Висновки Верховного Суду та нормативно-правове регулювання

28. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

30. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

31. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

32. Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

33. Відповідно до пункту третього частини першої статті 3 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон України «Про виконавче провадження») підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема - виконавчих написів нотаріусів.

34. Згідно з частиною п`ятою статті 15 цього Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

35. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

36. Частиною другою статті 74 цього ж Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

37. Згідно з частиною першою статті 181 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду заяви в суді першої інстанції, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

38. Відповідно до частини першої статті 264 КАС України в зазначеній редакції у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

39. У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 181 КАС України (у відповідній редакції).

40. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 264 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду заяви в суді першої інстанції, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

41. Зазначена правова позиція є аналогічною викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17.

42. Згідно з частиною першою статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

43. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

44. Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Згідно з частиною першою статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

46. Як вже зазначено, відповідно до частини першої статті 264 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду заяви в суді першої інстанції, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

47. Положення зазначеної норми процесуального закону застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

48. Верховний Суд також зауважує на тому, що статтею 264 КАС України в зазначеній редакції та частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено коло осіб, які можуть звертатись із заявою (поданням) про заміну сторони виконавчого провадження, якими є державний виконавець та заінтересовані особи.

49. При цьому до заінтересованих осіб у розумінні наведених законодавчих приписів віднесено не лише правонаступників сторін виконавчого провадження, але і безпосередньо сторін, які вибувають з виконавчого провадження.

50. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

51. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

52. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 264 КАС України (у вищезгаданій редакції) за заявою заінтересованої сторони, якою може бути правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

53. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у численних його постановах, з-поміж інших, від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18.

54. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заміна кредитора у зобов`язанні іншою особою за договором відступлення права вимоги не є правонаступництвом.

55. Апеляційний суд, своєю чергою, правильно застував вищенаведені положення матеріального та процесуального права на дійшов обґрунтованого висновку про можливість заміни сторони виконавчого провадження у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги (цесії).

56. Поряд із цим, Верховний Суд зауважує на такому.

57. Згідно з частинами першою-третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

59. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.

60. З-поміж іншого, у справі «Проніна проти України» (Рішення від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, пункт 25) Європейський суд з прав людини зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно, було порушення цього положення.

61. Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів від 18 грудня 2008 року № 11 (2008) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, якість судового рішення залежить, головним чином, від якості його обґрунтування, при цьому викладення підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але є насамперед гарантією проти свавілля, оскільки, по-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати доводи, що становлять основу рішення та забезпечують його правомірність; по-друге, дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість читачеві прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення суддею рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд). Крім того, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти встановленню юридичної визначеності, адже вона гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

62. Суд апеляційної інстанції дотримався наведеного не у повній мірі.

63. Як уже зазначено, ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед» під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не заперечуючи факту переходу права вимоги щодо відповідного нерухомого майна до ТОВ «ФК «Скілінг», зауважувало на таких обставинах, що відображені в ухвалі суду першої інстанції:

- 26 грудня 2016 року ТОВ «ФК «Скілінг» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3 зареєструвало на своє ім`я право власності на предмет іпотеки по вказаному іпотечному договору;

- 30 грудня 2016 року ТОВ «ФК «Скілінг» продало нежитлові приміщення фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 1324, 60 кв. м., що були предметом іпотеки по іпотечному договору від 30 липня 2008 року № 638/ІП-3, ТОВ «БФ Груп».

64. Апеляційний суд у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи зазначені аргументи ТОВ «Ефенес Пропертіз Лімітед» проігнорував, відповідних обставин у своєму рішенні не дослідив і не надав їм оцінки крізь призму вищенаведених норм матеріального та процесуального права.

65. Суд касаційної інстанції, своєю чергою, обмежений у повноваженні прийняття до розгляду нових доказів та додаткової перевірки доказів.

66. До того ж Верховний Суд наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі своїх процесуальних повноважень, під час розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження в резолютивній частині оскаржуваного рішення визнав ТОВ «ФК «Скілінг» правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Омега Банк» (ПАТ «Сведбанк»).

67. Відтак, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.

ІV. Висновки по суті вимог касаційної скарги

68. Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

69. Під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і мотивів та надати належну оцінку питанню наявності чи відсутності підстав заміни сторони виконавчого провадження.

V. Судові витрати

70. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 260, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед» (Company «Efenes Properties Limited») задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 826/7981/17 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич