ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №804/14273/15
провадження №К/9901/14133/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного підприємства «Фірма Медсервіс» до Дніпропетровської обласної ради, Відділу державної реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Обласне комунальне підприємство «Фармація», про скасування податкового рішення, за касаційною скаргою Обласного комунального підприємства «Фармація» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Панченко О.М., Ясенової Т.І., Коршуна А.О., від 19 жовтня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство «Фірма Медсервіс» (далі - ПП «Фірма Медсервіс», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради (далі - Дніпропетровська ОР, відповідач-1), Відділу державної реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДРС НМУЮ, відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Обласне комунальне підприємство «Фармація» (далі - ОКП «Фармація», третя особа), про скасування пункту 3.19 рішення Дніпропетровської ОР № 517-23/VI від 27 грудня 2013 року, скасування пункту 6 рішення Дніпропетровської ОР № 662-32/VI від 15 липня 2015 року, скасування державної реєстрації права повного господарського відання за ОКП «Фармація» за № 8943905 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно від 27 лютого 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що абзац 5 пункту 3.19 рішення № 517-23/VІ та підпункту 6.6.1 пункту 6 рішення № 662-32/VІ прийнятий Дніпропетровською обласною радою відповідно до повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Суд врахував, що позивач користується приміщенням площею 23 кв.м., що розташоване в будівлі Комунального закладу «Нікопольська міська лікарня № 4». (м. Нікополь, пр. Трубників, 50), на умовах оренди для розміщення аптечного пункту на підставі договору оренди № 1 від 2 квітня 2012 року, відповідно до якого строк оренди закінчився 28 лютого 2015 року, що відповідно до пункту 12.5 договору є підставою для його припинення. Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача на теперішній час відсутні правові підстави для користування нежитловим приміщенням площею 23,0 кв.м., розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, просп. Трубників, 50.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та прийнято нове судове рішення про задоволення позову частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3.19 рішення Дніпропетровської ОР № 517-23/VI від 27 грудня 2013 року в частині передачі майна у повне господарське відання ОКП «Фармація», а саме, нежитлового приміщення площею 23,0 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, просп. Трубників, 50, закріпленого на праві оперативного управління за Комунальним закладом «Нікопольська міська лікарня №4».
Визнано протиправним та скасовано підпункт 6.6.1 пункту 6 рішення Дніпропетровської ОР № 662-32/VI від 15 липня 2015 року.
Зобов'язано Відділ державної реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права повного господарського відання за ОКП «Фармація» за № 8943905 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27 лютого 2015 року.
В решті позову відмовлено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV, будь-яке розпорядження об'єктом нерухомого майна, незалежно від того, чи здійснюється воно на підставі правочину, як це передбачено частиною шостою статті 3 цього Закону, або на підставі акта органу місцевого самоврядування, як в даному випадку, не може бути здійснено особою, право власності за якою на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в державному реєстрі. Ані сторонами в справі, ані третьою особою не заперечується, що рішення Дніпропетровської ОР № 517-23/VI від 27 грудня 2013 року було прийнято відповідачем до державної реєстрації права власності на будівлю Комунального закладу «Нікопольська міська лікарня № 4» (м. Нікополь, пр. Трубників, 50) за Дніпропетровською ОР, тобто до 20 лютого 2015 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 2 березня 2015 року №34353739. Отже, суд вирішив, що порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мало місце, а тому таке рішення не можна вважати законним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОКП «Фармація» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та Комунальним закладом «Нікопольська міська лікарня №4» укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 2 квітня 2012 року, а саме: приміщення площею 23 кв.м., що розташовано в будівлі Комунального закладу «Нікопольська міська лікарня № 4» (м. Нікополь, пр. Трубників, 50), для розміщення аптечного пункту.
6. Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 517-23/VI від 27 грудня 2013 року, а саме - пунктом 3.19 цього рішення зазначене нежитлове приміщення було передано у господарське відання ОКП «Фармація».
7. Пунктом 6 рішення Дніпропетровської ОР № 662-32/VI від 15 липня 2015 року були внесені зміни до рішення Дніпропетровської ОР № 517-23/VІ від 27 грудня 2013 року, зокрема підпунктом 6.6.1 викладено спірний підпункт 3.19 про передачу майна у господарське відання ОКП «Фармація» в наступній редакції: «нежитлове приміщення загальною площею 23,0 кв.м., яке складається з частини приміщення № 38 площею 11,5 кв.м. та приміщення № 39 площею 11,5 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі (літ. А-5) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, просп. Трубників, 50, закріплене на праві оперативного управління за Комунальним закладом «Нікопольська міська лікарня № 4».
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Касаційна скарга ОКП «Фармація» обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що акт органу місцевого самоврядування, на підставі якого виникає право власності чи пов'язане з ним інше речове право, є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання. Вважає, що у спірних правовідносинах у позивача відсутнє порушено право чи законний інтерес. Також вказує на пропуск позивачем встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду з цим позовом.
9. Позивач подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому вказав на необґрунтованість викладених в ній доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст, як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
11. Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.
12. Згідно зі статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
13. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
14. Пунктом 20 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
15. Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
16. Верховний Суд зазначає, що стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
17. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (пункт 10 частини другої статті 16, частина перша статті 21 ЦК України).
18. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач не згоден зі спірними рішеннями Дніпропетровської обласної ради з приводу порушення, на його думку, власником комунального майна порядку передачі майна в господарське відання. При цьому, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права повного господарського відання за ОКП «Фармація» є похідними позовними вимогами від вимог про скасування рішень Дніпропетровської обласної ради.
19. У відповідності до приписів статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
20. Згідно з положеннями статті 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
21. Виходячи з аналізу статей 136, 137 ГК України, право оперативного управління є одним із речових прав особи на чуже майно. Відповідно захист такого права може бути здійснений в порядку захисту цивільного права особи, порушеного незаконним рішенням органу місцевого самоврядування.
22. Верховний Суд зазначає, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу використання нерухомого майна комунальної власності. У таких відносинах Рада здійснює правомочності власника комунального майна, тобто не реалізує в цій частині владних управлінських функцій. Рада у цьому спорі є органом, який діє від імені власника комунального майна - спільної власності територіальних громад.
23. За змістом положень статей 317, 327 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада й утворені нею органи місцевого самоврядування.
24. В основі цього спору лежать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, тобто відносини, що склалися між відповідними суб'єктами щодо певного об'єкта комунальної власності у процесі його використання, тому спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
25. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22 січня 2019 року у справі № 910/15100/17.
26. Таким чином, за суб'єктним складом сторін та характером спірних правовідносин ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, а суди першої та апеляційної інстанції не дотрималися процесуальних норм та помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
27. Пунктом 5 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
28. Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
29. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
30. Оскільки суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.
31. В силу положень статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Фармація» задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Фірма Медсервіс» до Дніпропетровської обласної ради, Відділу державної реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Обласне комунальне підприємство «Фармація», про скасування податкового рішення закрити.
Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами господарського судочинства.
Роз'яснити позивачеві право на звернення протягом 10 днів з дня отримання ним цієї постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Саприкіна