ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа №500/2183/18

адміністративне провадження №К/9901/10296/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2018р. (суддя - Баб`юк П.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. (судді - Сеник Р.П., Обрізко І.М., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, треті особи: Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна, Приватне підприємство "Альпіна" про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

У жовтні 2018р. ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489508 від 16.10.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження нерухомого майна іпотекою за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005р.;

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489314 від 16.10.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005р.;

-поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005р. та речове право (іпотека) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005р.;

В обгунтування позовних вимог посилалось на те, що рішення державного реєстратора про припинення обтяження та іпотеки, накладених приватним нотаріусом Білецькою Н.А., є неправомірними та такими, що підлягають до скасування у зв`язку з порушенням державним реєстратором при їх прийнятті норм чинного законодавства, зокрема вимог статей 10 та 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», незважаючи на суперечності між заявленими вимогами та даних в реєстрах речових прав та їх обтяжень.

Також посилається на те, що припинення іпотечного договору не є підставою для припинення зобов`язань, зокрема, й таких, що виникли до моменту припинення договору, оскільки постановою Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7, що стала підставою для внесення державним реєстратором записів про припинення обтяження 16.10.2018р. №43489314 та припинення іпотеки 16.10.2018р. №43489508, визнано договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005р. та договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки - припиненим, а не розірваним. Вважає, що зазначена постанова не є підставою для прийняття рішення про зняття обтяження у відповідних державних реєстрах без з`ясування обставин виконання основних зобов`язань.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2018р., залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р., у задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкових висновків що постанова Верховного Суду від 08.05.2108р. у справі №921/768/16-г/7, якою визнано припиненим договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005р. та договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки нерухомого майна №2566 від 22.06.2009р., які укладені між ПП «Альпіна» та АТ «Ощадбанк», може бути підставою для припинення іпотеки та/або обтяження нерухомого майна без з`ясування обставин виконання основних зобов`язань.

Посилається на те, що прийняття судом рішення про припинення іпотеки на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» не є підставою для зняття заборони, встановленої відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат».

Також посилався на те, що спір у справі №921/768/16-г/7 між АТ «Ощадбанк» та ПП «Альпіна» виник із кредитних правовідносин, і в межах даної справи судом не розглядалось і не встановлювався факт порушення АТ «Ощадбанк» будь-яких майнових прав ПП «Альпіна».

В додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач вказує на те, що крім порушень зазначених в касаційній скарзі, державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про зняття обтяжень нерухомого майна порушив вимоги ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та прийняв рішення про задоволення заяви ПП «Альпіна» при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження спірного майна.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.06.2005р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» (яке після проведених змін до Статуту затверджених постановою КМУ від 06.04.2011р. №502, перейменовано на ПАТ «Державний ощадний банк України») та ПП «Альпіна» укладено договір іпотеки нерухомого майна, який посвідчений 23.06.2005р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А., та зареєстрований в реєстрі за №4947 (далі - договір іпотеки) та договір №2566 від 22.06.2009р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Відповідно до умов договору іпотеки, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитних договорів, укладених з позичальниками ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) (Договори відновлювальної кредитної лінії №5, 6, 7, 4, 8, 9, 10, 11, 12, 13), передано в іпотеку цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв.м, зазначене в плані під літ, «А», що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке належить ПП «Альпіна»

В зв`язку із посвідченням договору іпотеки приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 23.06.2005р. накладено заборону відчуження зазначеного в договорі приміщення, яке належить ПП «Альпіна» до припинення дії договору іпотеки (зареєстровано в реєстрі за №4948/51).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 23.06.2005р. зареєстровано обтяження за реєстраційним номером 2116232, тип обтяження - заборона на нерухоме майно.

22.06.2009р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстраційним номером 2116179 зареєстровано тип обтяження - іпотека приміщення під літ. «А» загальною площею 831.50 кв.м., адреса: АДРЕСА_1

Виконавчим написом приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу №2331від 12.08.2011р. запропоновано звернути стягнення на приміщення під літ. «А» загальною площею 831,5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ПП «Альпіна». За рахунок коштів отриманих від реалізації зазначеного приміщення, задовольнити вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк».

На виконання зазначеного виконавчого напису 06.06.2018р. державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56544201 та постанову про арешт майна боржника.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта державна реєстрація суб`єкта, інформація про державну реєстрацію обтяження, а саме арешту нерухомого майна, 08.06.2018р. внесена до спеціального підрозділу під номером запису про обтяження 2652223.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005р. та договір №2566 від 22.06.2009р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки укладені між ПП «Альпіна» ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк».

16.10.2018р. державним реєстратором (індексний номер рішення: 43489314) на підставі постанови Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7 припинено обтяження, а саме, заборону на нерухоме майно приміщення під літ. «А» загальною площею 831,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Також, 16.10.2018р. державним реєстратором (індексний номер рішення: 43489508) на підставі зазначеної постанови Верховного Суду припинено обтяження іпотекою приміщення під літ. «А» загальною площею 831,5 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Гоголя, 5 м. Тернопіль іпотекою.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанова Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7, якою визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки укладені між ПП «Альпіна» ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк», - встановлює правові наслідки та, відповідно, може бути підставою для припинення іпотеки та/або обтяження нерухомого майна.

Крім того, оскільки постанова Верховного Суду є документом, на підставі якого державний реєстратор має право вчиняти реєстраційні дії та приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в порядку, визначеному Законом №1952-IV, а також враховуючи що заявник - ПП «Альпіна» для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень надав всі документи, отримані у встановленому законом порядку, суди дійшли висновку, що відсутні підстави для скасування спірних реєстраційних дій.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».

Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Крім того, у постанові від 05.12.2018р. (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з рішеннями державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими припинено обтяження нерухомого майна іпотекою та припинено обтяження (арешт нерухомого майна). При цьому позивач не був заявником оскаржуваних реєстраційних дій.

Фактично, спірні правовідносини у даній справі виникли між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПП «Альпіна», стосовно виконання кредитних договорів та договору іпотеки.

Таким чином, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог банку на нерухоме майно, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.

В свою чергу, вимоги про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження (арешт нерухомого майна) та речове право (іпотеку) ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо нерухомого майна: приміщення під літ. «А» загальною площею 831,5 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Гоголя, 5 м. Тернопіль пов`язані з намаганням позивача відновити порушене право на спірне майно, тобто спрямовані на захист свого цивільного права.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За правилами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2018р. та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. у справі №500/2183/18 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Враховуючи, що спір у цій справі пов`язаний з виконанням правочинів у господарській діяльності та правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, для розгляду таких спорів Господарським процесуальним кодексом встановлено окремий порядок судового провадження, а тому юрисдикція адміністративних судів на розгляд таких спорів не поширюється.

Враховуючи суб`єктний склад та предмет спору розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2018р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. - скасувати.

Провадження у справі №500/2183/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, треті особи: Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна, Приватне підприємство "Альпіна" про визнання протиправними та скасування рішень, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук