Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №804/1982/16

касаційне провадження №К/9901/13260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 (головуючий суддя - Захарчук-Борисенко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 (головуючий суддя - Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №804/1982/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому просило скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00405 від 06.10.2015; визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600489/1 від 06.10.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин установлено, що між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания», укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №15-0835-12 від 29.04.2015 на постачання продукції, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у додатках до контракту. Згідно додатку № 9 від 03.09.2015 до контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015 на постачання продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания» зобов'язалось поставити залізорудний концентрат в кількості - 90 000 тон за ціною 2367,19 рублів РФ за тону, на умовах поставки: DAP - станція Соловей/Тополі (Інкотермс -2010). З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, декларантом 06.10.2015 було подано до митного органу МД за №110010000/2015/007158. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів. Під час здійснення митного контролю митним органом було надіслано позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів згідно переліку, втім листом від 06.10.2015 №062Д/2827 декларантом проінформовано митний орган про неможливість подання таких у встановлений строк. За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00405 від 06.10.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600489/1 від 06.10.2015. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що контролюючий орган мав обґрунтовані сумніви відносно правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством шляхом надання додатково витребуваних контролюючим органом документів, а тому відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не спростовані наданими до митного оформлення документами.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що декларантом одночасно із МД №110010000/2015/007158 від 06.10.2015 було подано органу доходів і зборів перелік документів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обставини справи свідчать, що контролюючим органом відповідно до статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, та у зв'язку з виявленими розбіжностями Товариству запропоновано було надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом №062Д/2827 від 06.10.2015, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано відповідача про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений пунктом 3 статті 53 МКУкраїни та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно пункту 8 статті 55 Митного кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході судового розгляду встановлено, що вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів була зумовлена наявністю розбіжностей у документах, наданих декларантом для підтвердження митної вартості оцінюваного товару, відносно числових значень складових митної вартості товарів, зокрема:

- зовнішньоекономічний контракт №15-0835-12 від 29.04.2015 укладено не з виробником товару, а договір з третіми особами, що пов'язаний з договором за яким задекларовано поставку товару, декларантом не надано;

- відповідно до зовнішньоекономічного контракту №15-0835-12 від 29.04.2015 вартість товару залізорудного концентрату залежить від змісту Fe, але у рахунках виробника задекларованого товару, які надані декларантом, вартість товару визначена без врахування змісту Fe;

- документи, які містять відомості, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів, з урахуванням умов поставки DAP станція Соловей/Тополі (Інкотермс-2010), декларантом митному органу не надано;

- наявна у митного органу інформація свідчить, що вартісні показники за ідентичний товар за контрактом укладеним безпосередньо з постачальником (не посередником) вищі, ніж заявлені позивачем, що унеможливлює здійснення обчислення заявленої декларантом (позивачем) вартості товару.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано взято до уваги, що зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв'язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у Товариства додаткові документи.

У свою чергу, попри те, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, товариством жодними доказами не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребовуваних митним органом позивачем не надано.

У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 у справі №804/1982/16залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк