Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Київ

26.02.2018 А/9901/52/18 800/394/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р.Ф., суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції із позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166, зобов`язати відповідача скасувати зазначений Закон та стягнути з відповідача 250 000 гривень в якості компенсації моральної шкоди.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2017 року (суддя Н.Є.Маринчак) у відкритті провадження у справі відмовлено з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2017 року, поданої 11 жовтня 2017 року до Верховного Суду України та провадження за якою відкрито ухвалою цього суду від 9 листопада 2017 року, заявник зазначає про невмотивованість вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України, про її суперечність нормі статті 171-1 КАС України, вказує, що дана ухвала позбавляє його можливості захистити свої конституційні права.

У запереченнях на заяву позивача про перегляд судового рішення представник відповідача просить у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2017 року.

Обговоривши доводи заяви та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Так, предметом заявленого ОСОБА_2 адміністративного позову була правомірність дій Верховної Ради України щодо прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166, зобов`язання скасувати вказаний Закон.

У заяві про перегляд судового рішення Вищого адміністративного суду України, прийнятого з питань, передбачених статтею 171-1 КАС України, позивач зазначає лише про невмотивованість відповідного судового рішення. При цьому доводів щодо порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 КАС України, не наводить. Посилається виключно на порушення судом статті 55 Конституції України під час прийняття рішення.

Частини друга, четверта статті 55 Конституції України гарантують право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; право кожного звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 6 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Стаття 17 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII визначає юрисдикцію адміністративних судів, а також публічно-правові справи, на розгляд яких юрисдикція адміністративних судів не поширюється. До останніх пунктом першим частини третьої статті 17 КАС України віднесені справи, що належать до юрисдикції Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 висловив правову позицію, відповідно до якої до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів (абз.2-3 пп.4.2 Рішення №19-рп/2011).

В Рішенні Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року №7-рп/2002 розтлумачені положення статей 85, 91 Конституції України наступним чином: за змістом положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю (абз.4 пункту 4 Рішення №7-рп/2002).

Юридична природа повноважень Верховної Ради України як законодавчого органу висвітлена в Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002. Так, Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів (абз.3 п.2 Рішення №17-рп/2002).

З урахуванням наведених норм та правових позицій Конституційного Суду України, при прийнятті законів Верховна Рада України не здійснює владних управлінських функцій, а реалізує свої повноваження щодо законодавчої діяльності, що не дає підстав для визнання ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2017 року незаконною, в тому числі такою, що спричинила порушення конституційних прав заявника.

Отже, заява ОСОБА_2 є необґрунтованою, а тому у її задоволенні належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2017 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Направити дану постанову особам, які беруть участь у справі.

Судді: Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер