Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 340/1472/25

адміністративне провадження № К/990/23530/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (суддя Брегей Р. І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (судді: Юрко І. В., Білак С. В., Чабаненко С. В.) у справі № 340/1472/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 24 лютого 2022 року по 29 червня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу з 24 лютого 2022 року по 29 червня 2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що полягає у невключені до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 24 лютого 2022 року по 29 червня 2024 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Незважаючи, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , усі нарахування грошового забезпечення у вказаний період здійснювала військова частина НОМЕР_2 .

3. Позивач через свого представника - адвоката Чернікова Д. Ю. звернувся до відповідачів із адвокатським запитом, на який отримав лист-відповідь від 17 січня 2025 року № 1411/501 з розрахунками грошового забезпечення в розрізі структурних елементів.

4. На переконання позивача, відповідач протиправно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення в значно меншому розмірі, ніж було передбачено діючим законодавством, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року: позовну заяву залишено без руху; надано позивачу строк для звернення із заявою про поновлення строку звернення до суду протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

У вказаній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У випадку звільнення зі служби після 19 липня 2022 року строк звернення до суду у 3 місяці обчислюють з дня звільнення, якщо у наказі про припинення трудових відносин зазначено про кошти, що належать при звільненні. Отже, строк звернення до суду становить 3 місяці з дня ознайомлення з наказом про звільнення.

Кіровоградський окружний адміністративний суд указав, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 29 червня 2024 року. Позов подано до суду 05 березня 2025 року. Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач пропустив строк звернення до суду і не подав заяву про його поновлення.

6. Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 березня 2025 року: відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду; позовну заяву повернув ОСОБА_1 .

7. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , Кіровоградський окружний адміністративний суд указав, що: строк звернення до суду становить 3 місяці з дня ознайомлення з наказом про звільнення; у наказі про звільнення зазначено про всі виплати на день звільнення; якщо у наказі про звільнення відсутні виплати, то треба розуміти, що працедавець не визнає права на них; трьох місяців достатньо для подачі позову до суду; ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 29 червня 2024 року; позов подано до суду 05 березня 2025 року, отже, пропущений трьохмісячний строк звернення до суду.

Суд першої інстанції зазначив, що заява про поновлення строку звернення до суду не містить жодних поважних причин пропущення процесуального строку. Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Тому позовна заява повертається позивачу.

8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року апеляційну скаргу Чернікова Д. Ю. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року в адміністративній справі № 340/1472/25 залишено без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - без змін.

Залишаючи без змін ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що у випадку звільнення зі служби після 19 липня 2022 року строк звернення до суду у три місяці обчислюють з дня звільнення, якщо у наказі про припинення трудових відносин зазначено про кошти, що належать при звільненні. Тобто, строк звернення до суду становить три місяці з дня ознайомлення з наказом про звільнення.

Третій апеляційний адміністративний суд указав, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів з питань нарахування та виплати грошового забезпечення та його додаткових видів з моменту звільнення з військової служби, оскільки на момент звільнення таких виплат не відбулось. Строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з моменту реального, фактичного порушення права чи інтересу особи, про яке особа дізналась, або повинна була дізнатись.

За висновком суду апеляційної інстанції, з дня виключення позивача зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення, тобто з 29 червня 2024 року, позивач дізнався про порушення своїх прав, однак до суду із даним позовом позивач звернувся лише 05 березня 2025 року, тобто через вісім місяців після звільнення з військової (публічної) служби, та через п`ять місяців після закінчення тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України. Наведені як у заяві про поновлення строку, так і в апеляційній скарзі обставини та причини, що зумовили пропуск строку звернення до суду із цим позовом, не є поважними та об`єктивними, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Отже, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом та повернення позову.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

9. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 110, 166 та 233 КЗпП України, порушенням норм процесуального права, зокрема, частини третьої статті 2 КАС України в частині офіційного з`ясування всіх обставин у справі, та без застосування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, від 04 квітня 2025 року у справі № 380/3598/24, від 10 квітня 2025 року у справі № 340/5261/24, від 17 квітня 2025 року у справі № 460/10140/24, від 18 квітня 2025 року у справі № 260/1955/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 580/9085/24, від 08 травня 2025 року у справі № 340/2828/24.

10. На думку скаржника, оскільки до 18 липня 2022 року включно діяла редакція статті 233 КЗпП України, згідно з якою строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин не застосовувалися, то строк позовної давності не застосовується до позовних вимог, що стосуються обчислення грошового забезпечення за період з 24 лютого по 18 липня 2022 року включно. А тому, в частині періоду до 18 липня 2022 року строки на звернення до суду позивачем не можуть бути пропущені.

11. ОСОБА_1 , посилаючись на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 зазначив, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби, у тому числі при звільненні з цієї служби. При цьому письмове повідомлення має містити достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум. Отже, військовослужбовець має право звернутися до суду про виплату належного йому грошового забезпечення за період служби у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби, у тому числі при звільненні із цієї служби.

12. На переконання скаржника, строк, установлений статтею 233 КЗпП України позивач не пропустив.

13. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 зазначила, що вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не підлягають скасуванню.

15. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів з питань нарахування та виплати грошового забезпечення та його додаткових видів з моменту звільнення з військової служби, оскільки на момент звільнення таких виплат не відбулось, а не так як зазначалось в касаційній скарзі лише після звернення до адвоката за консультацією, та отримання листа відповіді військової частини НОМЕР_2 (через вісім місяців після звільнення з військової (публічної) служби, та через п`ять місяців після закінчення тримісячного строку, установленого частиною першою статті 233 КЗпП України.

16. На переконання відповідача, строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з моменту реального, фактичного порушення права чи інтересу особи, про яке особа дізналась, або повинна була дізнатись. Таким чином, з дня виключення позивача зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення, тобто з 29 червня 2024 року, позивач дізнався про порушення свої прав, однак до суду із цим позовом звернувся лише 05 березня 2025 року, тобто через вісім місяців після звільнення з військової (публічної) служби, та через п`ять місяців після закінчення тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.

17. У зв`язку з викладеним військова частина НОМЕР_1 просить залишити постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року та ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 340/1472/25 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Рух касаційної скарги

18. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 340/1472/25 за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також витребував із Кіровоградського окружного адміністративного суду справу № 340/1472/25.

19. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 340/1472/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

20. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

21. Спір у цій справі виник у зв`язку із протиправними, на думку позивача, діями військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 24 лютого 2022 року по 29 червня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, а також у невключені до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки.

22. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

23. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

25. Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

26. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

27. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

30. За висновком судів попередніх інстанцій позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).

31. Водночас позивач вважає, що таке правозастосування судами попередніх інстанцій є неправильним, оскільки період з 24 лютого по 18 липня 2022 року регулюється статтею 233 КЗпП України у редакції до внесених змін Законом № 2352-IX, а період з 19 липня 2022 року по 29 червня2024 року статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.

32. Отже, у спірних правовідносинах постало питання щодо того, якою редакцією статті 233 КЗпП України керуватися при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими вимогами.

33. Верховний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

34. В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

35. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

36. У підсумку Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

37. Застосовуючи означені підходи при вирішення цієї справи, Верховний Суд зазначає, що спірний період з 24 лютого 2022 року по 29 червня 2024 року умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX (19 липня 2022 року) та після цього.

38. Період з 24 лютого до 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом № 2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

39. Проте період з 19 липня 2022 року по 29 червня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

40. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій помилково застосували до періоду з 24 лютого до 18 липня 2022 року частину першу статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX.

41. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково поділяє позицію судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо необхідності застосування частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 29 червня 2024 року.

42. Разом із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

43. За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

44. Тобто законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

45. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

46. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

47. На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 29 червня 2024 року, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

48. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою.

49. За обставинами цієї справи, 29 червня 2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.

50. Позивач наполягає, що на дату виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не було надано повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, і лише 17 січня 2025 року позивач отримав від відповідача листа з розрахунками грошового забезпечення.

51. З огляду на обставини цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 29 червня 2024 року слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 17 січня 2025 року з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

52. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду із цим позовом у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 29 червня 2024 року та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

53. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустили неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

55. Оскільки суди попередніх інстанції допустили неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу, оскаржувані судові належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року скасувати, а справу направити до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: М. В. Білак

В. Е. Мацедонська