Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №640/18010/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №640/18010/18

адміністративне провадження №К/9901/17594/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачук А. І., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Полюс" до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування доручення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 (головуючий суддя Шейко Т. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.03.2019 (головуючий суддя Файдюк В. В., судді: Чаку Є. В., Марчук О. О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство "Полюс" (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - далі відповідачі, Департамент, КП "Київблагоустрій" відповідно, в якому просило: визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту від 30.10.2018 №004-7976 (далі - спірне доручення).

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, Товариство посилалася на те, що торгові павільйони, які визначені Департаментом як об'єкти демонтажу, не є ні тимчасовою спорудою, ні малою архітектурною формою (далі - МАФ), а також не визначені законом як елементи благоустрою, натомість є будівлями, на які у встановленому законодавством порядку зареєстроване право власності, а відтак відповідачі не мали повноважень стосовно видання спірного доручення. Крім того, позивач зазначав, що огорожа, яка також є предметом спірного доручення Департаменту, встановлена позивачем на земельній ділянці, орендарем якої є Товариство на підставі діючих договорів оренди на виконання вимог абзацу першого пункту 6 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за №288/6576 (далі - Правила торгівлі). Відтак, на переконання позивача, вказана вище огорожа встановлена у відповідності до вимог закону, а тому не спричиняє порушення благоустрою та не відноситься до категорії самовільно встановлених (розміщених) елементів благоустрою.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019, позов задоволено та скасоване спірне доручення.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що об'єкти демонтажу, визначені у спірному дорученні (павільйони), є нерухомим майном, право приватної власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку за Товариством, не відносяться до елементів благоустрою або тимчасових споруд, а відтак Департамент не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про демонтаж цих споруд і, як наслідок, видання спірного доручення. Суд, також відхилив доводи Департаменту стосовно наявності підстав для демонтажу огорожі, щодо якої видано спірне доручення, у зв'язку з закінченням строку договорів оренди земельних ділянок, на яких така встановлена та, як наслідок, втрати Товариством статусу їх користувача, оскільки під час судового розгляду справи підтверджено, що дія вказаних договорів продовжена у судовому порядку. Вказували суди й на порушення відповідачем порядку повідомлення Товариства про наявність припису щодо демонтажу вказаних вище об'єктів.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, КП "Київблагоустрій" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Аргументуючи касаційну скаргу КП "Київблагоустрій" наполягає на тому, що належні позивачу павільйони є тимчасовими спорудами, оскільки, станом на день винесення припису та прийняття рішення про демонтаж, були відсутні відомості про наявність у користуванні або власності Товариства земельних ділянок, на яких розміщені вказані у спірному дорученні об'єкти, яким, до того ж, не присвоювалась поштова адреса, а також будь-які документи дозвільного характеру, зокрема, дозволу на виконання будівельних робіт.

У відзиві на касаційну скаргу Департамент її вимоги та доводи підтримав і просив оскаржувані судові рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Позивач своє право на подання відзиву не реалізував.

ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і постановлено здійснити такий в порядку письмового провадження з 18.09.2019.

У зв'язку з перебуванням судді Тацій Л. В. у відрядженні, на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Стрелець Т. Г.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основний вид економічної діяльності Товариства, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2017, є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 24.11.2005 №464/2925 та договору оренди земельної ділянки, посвідченого 26.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №137, ПрАТ "Полюс" є орендарем земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Електротехнічна, 18 у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,4656 га; цільове призначення - для розширення оптової бази з адмінбудинком і будівництва та обслуговування гостьової автомобільної стоянки та майданчика торгівлі сезонними овочами; кадастровий номер - 8000000000:62:021:0083, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.09.2014.

Факт приймання-передачі вказаної земельної ділянки орендарем, ПрАТ "Полюс" від орендодавця, Київської міської ради в особі Київського міського голови, підтверджується актом від 26.09.2014.

Строк дії вказаного вище договору подовжено рішенням Господарського суду м.

Києва від 22.02.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі №910/21517/17.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 30.07.2013 серія та номер: 7268325, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2013, індексний номер: 4574927, позивач є власником об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер: 121184780000): нежитловий будинок літ. "К" з будівлями та спорудами; адреса: м. Київ, вул. Електротехнічна, 18; загальна площа: 4553 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2013 №7268527.

Згідно даних технічного паспорту від 07.08.2014 позивач є власником нежитлового будинку з будівлями та спорудами загальною площею 4553 кв. м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Електротехнічна, 18. У цьому ж технічному паспорті (інвентаризаційна справа №1.4.009) наведені характеристики будинку, господарських будівель та споруд й вказано, що означені будівлі та споруди включають електрощитову, нежитлову будівлю, ряд торгівельних павільйонів та торгівельні кіоски, що облаштовані на залізобетонному фундаменті. Окрім того, деякі торгівельні павільйони, згідно даної характеристики, поміж металевого каркасу, мають також і цеглу в конструкції стін.

31.10.2018 за адресою м. Київ, вул. Електротехнічна, 18 прибули представники КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою.

Підставою для вчинення таких дій слугувало спірне доручення, відповідно до якого доручено, зокрема вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме: 1) Огорожа (Дарницький р-н, вул. Електротехнічна, 18), припис від 28 вересня 2018 року №1814443; 2) Павільйон (Дарницький р-н, вул. Електротехнічна, 18), припис від 18 вересня 2018 року №1814972; 3) Павільйон (Дарницький р-н, вул. Електротехнічна, 18), припис від 18 вересня 2018 року №1814973.

Не погоджуючись з вказаним дорученням Департаменту, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

VI. Позиція Верховного Суду

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України від 06.09.2005 №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі - ~law9~) управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до підпункту 6.7 пункту 6 Положення про Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від
27.01.2011 №94 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.12.2017 №1635, Департамент має право здійснювати в установленому порядку заходи щодо демонтажу та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів у місті Києві тощо та давати доручення на їх демонтаж (переміщення).

Згідно з положеннями розділу І Правил благоустрою тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Водночас, за визначенням частини 2 статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - ~law11~) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

На підставі аналізу наведених правових норм вбачається, що Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та надавати відповідні доручення виключно щодо об'єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні законодавства, Правил благоустрою.

Разом з тим, згідно з приписами частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною 3 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи статей 319, 328 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частин першої, другої статті 182 цього ж Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

В свою чергу, за визначенням пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від
01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - ~law12~) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, статтею 331 ЦК України (частина друга) встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Об'єктами ж будівництва, у розумінні абзацу п'ятого ~law13~ є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Системний аналіз названих правових норм законодавства дає підстави для висновку, що нерухоме майно, в тому числі новостворений об'єкт будівництва, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджених судами попередніх інстанцій під час судового розгляду (свідоцтва про право власності, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічний паспорт), об'єкти демонтажу, визначені у спірному дорученні (окрім огорожі), є нерухомим майном (нежитловий будинок літ. "К" з будівлями та спорудами) щодо яких здійснена реєстрація права приватної власності у встановленому законом порядку.

Така державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена на підставі свідоцтва про право власності, не скасована, й у матеріалах справи відсутні відомості про те, що незаконність набуття права власності позивачем на вказаний об'єкт нерухомості встановлена судом.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що твердження скаржника про відсутність у позивача усіх передбачених законодавством документів дозвільного характеру на проведення будівельних робіт, неприсвоєння об'єктам демонтажу поштової адреси, можуть вказувати на допущені замовником будівництва порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, контроль за додержанням яких здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (~law14~).

Що ж стосується доводів касаційної скарги стосовно відсутності відомостей про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розміщено спірні об'єкти демонтажу, в тому числі огорожа, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказано вище, договір оренди земельної ділянки по вул. Електротехнічна, 18 у Деснянському районі м. Києва, який набрав чинності 26.09.2014, укладено строком на три роки.

В той же час, у відповідності з пунктами 4.8,4.15,8.3,11.3,11.7 орендна плата вноситься орендарем рівними частками за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює орган доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки.

Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах встановлених цим договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Своєю чергою, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" від
06.10.1998 №161-XIV (далі - ~law16~) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених цією нормою, необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Правовий висновок аналогічного змісту наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.02.2018 (справа №910/21517/17), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
12.02.2019, які набрали законної сили, встановлено, що земельна ділянка не поверталась Товариством орендодавцеві після закінчення строку дії договору оренду землі, у зв'язку з чим, останнє продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею, що підтверджується довідкою державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.11.2017 №7094/10/26-52-12-03-38 та поданої податкової декларації до податкової інспекції про нарахування та сплату земельного податку (платіжні доручення), а також відсутній лист-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки.

На підставі зазначеного, а також ураховуючи приписи ~law17~, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства й визнав поновленим договір оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих саме умовах.

Наведене спростовує доводи скаржника про те, що позивач не є законним користувачем земельної ділянки, на яких розміщено об'єкти демонтажу, зокрема, огорожа, яка, як з'ясовано судами під час розгляду справи, встановлена на виконання обов'язкових вимог пункту 6 Правил торгівлі, а відтак не може вважатись самовільно встановленим елементом благоустрою.

Ураховуючи викладене, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що такі є законним та обґрунтованим й не підлягають скасуванню, оскільки спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини справи з наданням оцінки всім аргументам її учасників.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
28.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.03.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Т. Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду