Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №806/5085/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа №806/5085/15

адміністративне провадження №К/9901/7884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/5085/15

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (далі - Управління соцзахисту) про встановлення статусу інваліда війни, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління соцзахисту

на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Лешко С.М. та

ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В., -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов'язати Управління соцзахисту переглянути рішення про відмову у встановленні позивачу статус інваліда війни, прийняти рішення згідно законодавчих актів України та видати посвідчення інваліда війни.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він з 24 березня 1988 року працював в комплексній експедиції при Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) та з 21 січня по 29 квітня 1990 року в військовій частині 237 в м. Чорнобиль, де безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони та є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з аварією на ЧАЕС, у зв'язку із чим, на нього, згідно із пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), поширюється дія вказаного закону, як інваліда війни.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскільки встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та вкладкою до нього, з 21 січня по 29 квітня 1990 року працював кухонним працівником в їдальні військової частини 237, тобто був особою вільнонайомного складу та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 30 квітня 2015 року встановлено, що виявлене у позивача захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому наявні підстави для надання позивачу статусу інваліда війни та відповідного посвідчення.

17 червня 2016 року Управління соцзахисту звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, ухвалити нове рішення - про відмову в позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що для надання позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, позивачу необхідно було надати довідку медико-соціальною експертної комісії (далі - МСЕК) про групу та причину інвалідності, в якій би було вказано, що захворювання пов'язане з виконанням військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

13 липня 2016 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення позивача на зазначену касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 з 24 березня 1988 по 15 серпня 1989 року та з 21 січня по 29 квітня 1990 року працював відповідно в комплексній експедиції при ЧАЕС та в їдальні військової частини № 237, відповідно, був безпосередньо зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9,10) та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с.12).

ОСОБА_1 є особою, яка отримала захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.6) та за вказаних обставин йому встановлена ІІ група інвалідності з 19 травня 2015 року, довічно (а.с.7,8).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та надання відповідного посвідчення, однак отримав відмову.

Також суди встановили, що працюючи у військовій частині позивач був особою вільнонайомного складу.

Експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 30 квітня 2015 року встановлено, що виявлене у Таргонського захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.6).

Обласною МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7,8).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

У справі, яка розглядається спір виник, зокрема, щодо відмови відповідача видати позивачу посвідчення інваліда війни.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на положення пункту 9 частини другої статті 7 Закону 3551-XII та зазначає, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У преамбулі Закону № 3551-XII вказано, що він визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 368/1579/14, від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а та від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 21 січня по 29 квітня 1990 року працював вільнонайманим в їдальні військової частини № 55237 кухонним працівником.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Отже, зі змісту вказаної статті Закону вбачається, що підставою для віднесення осіб вільнонайманого складу до інвалідів війни є отримання інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Приписами пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

За правилами пункту 10 частини другої статті 7 Закону порядок надання статусу інваліда війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317) комісія визначає ступінь втрати здоров'я, групу і час настання інвалідності та їх причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою на підставі експертного висновку, визначеного в установленому порядку МОЗ лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради чи постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання з Чорнобильською катастрофою.

Особи, що належать до категорії постраждалих із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, подають, крім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілої дитини серії "Д" та вкладишу до нього для потерпілих дітей-інвалідів при досягненні ними 18 років, відповідний експертний висновок уповноваженого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради чи постанову військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, що призвело до інвалідності, з іншими ядерними аваріями, ядерними випробуваннями або військовими навчаннями із застосуванням ядерної зброї, порушенням правил експлуатації обладнання з радіаційною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин (пункт 17 Положення № 1317).

Положеннями пунктом 26 Положення № 1317 визначено, що причинами інвалідності можуть бути:

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я);

професійне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Великої Вітчизняної воєн та в повоєнний період;

- пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що для віднесення особи вільнонайманого складу до інвалідів війни в розумінні пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ та отримання відповідного посвідчення, законодавець пов'язує настання інвалідності з такою підставою, як поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, про що має бути зазначено у висновку МСЕК.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, у відповідача були відсутні законодавчі підстави для встановлення статусу та видачі позивачу посвідчення інваліда війни, з огляду на те, що документи надані позивачем, у тому числі довідка МСЕК, не містили відомостей про причино-наслідковий зв'язок між виконанням обов'язків військової служби особою вільнонайманого складу та ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, оскільки спростовують висновки судів попередніх інстанцій за встановлених обставин про наявність у позивача права на встановлення йому статусу та надання посвідчення інваліда війни.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області задовольнити.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду