Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №804/800/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №804/800/16

адміністративне провадження №К/9901/12991/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №804/800/16

за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа - Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України, про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (постановлену у складі: головуючого судді Єфанової О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Шлай А.В., суддів: Іванова С.М., Чабаненко С.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за: 2000 рік №2206/4, 2001 рік №2013/2, 2002 рік №1675/7, 2003 рік №1737/2, 2004 рік №1523/4, 2010 рік №1435, 2013 рік №196/7, 2014 рік №142/2, 2016 рік №109/1, якими визнано за ОСОБА_1 третю групу інвалідності; визнати протиправним та скасувати рішення 2011 року №1943/1, №1324 МСЕК АНД району та Обласної МСЕК про зняття з ОСОБА_1 групи інвалідності; зобов'язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», МСЕК АНД району м. Дніпропетровська здійснити новий огляд ОСОБА_1 та його документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності відповідно до діючого законодавства за період 2000-2004 років, 2010 рік, 2011 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2016 рік; стягнути з відповідачів 50 000 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Обласна медико-соціальна експертна комісія №4 при прийнятті оскаржуваного рішення врахувала лише висновки Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності та безпідставно не взяла до уваги інші діагнози позивача, які були в наявності. Також, не враховано конкретні умови і зміст праці позивача, освіта та професійна підтоговка, вік, необхідність і можливість працевлаштування. У зв'язку з чим просив скасувати таке рішення та здійснити огляд з додержанням вимог чинного законодавства.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", до Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа - Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України про: визнання протиправними та скасування рішення МСЕК АНД району за: 2000 рік №2206/4, 2001 рік №2013/2, 2002 рік №1675/7, 2003 рік №1737/2, 2004 рік №1523/4, 2010 рік №1435, 2013 рік № 196/7, 2014 рік №142/2 якими визнано за ОСОБА_1 третю групу інвалідності; визнання протиправним та скасування рішення за 2011рік №1943/1, №1324 МСЕК АНД району та Обласної МСЕК про зняття з ОСОБА_1 групи інвалідності; зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", МСЕК АНД району м. Дніпропетровська здійснити новий огляд ОСОБА_1 та його документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності у відповідності до діючого законодавства за період 2000-2004 років, 2010 рік, 2011 рік, 2013 рік, 2014 рік.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 12 квітня 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що вирішення питань стану здоров'я інваліда, визначення ступеня обмеження його життєдіяльності та встановлення групи інвалідності (що фактично є наміром позивача в даній справі) не входить до компетенції адміністративного суду, а вимоги позивача, розцінюються судом як втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 21 червня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що при перевірці рішення Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії про встановленні позивачу ІІІ групи інвалідності безстроково, перевірці підлягає лише дотримання процедури медико-соціального дослідження. Оцінка рішень МСЕК по суті медичних висновків, наданих комісією спеціалістів в галузі медицини, чинним законодавством не передбачена. Належні та допустимі докази порушення відповідачем процедури під час прийняття спірного рішення відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 11 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1

9. У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року. Прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року.

11. Верховний Суд ухвалою від 07 травня 2018 року прийняв до провадження вказану касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

ОСОБА_1 посилається на те, що суб'єкт владних повноважень в особі МСЕК, не довів правомірності свого рішення. Разом з тим, в силу статті 71 КАС України обов'язок доказування покладається на відповідача. Під час розгляду справи відповідачі жодного разу не з'явилися у судове засідання, хоча позивач наполягав на їх присутності. Вважає, що спір по суті судами не було розглянуто, а судові рішення ґрунтуються на припущеннях.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, 1965 року народження, за фахом електромеханік, 11 березня 1998 року отримав побутову травму, внаслідок якої було постановлено діагноз «Відновлювальний період тяжкої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноідального крововиливу, перелому тім'яної кістки зліва у вигляді вираженого антено-невротичного синдрому, порушення функції ВНД».

14. У зв'язку з цим, 17 вересня 1998 року Амур-Нижньодніпровською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (далі - АНД МСЕК) позивачу було встановлено II групу інвалідності, загального захворювання, строком на 1 рік.

15. При черговому переогляді АНД МСЕК 30 листопада 1999 року по встановленому діагнозу ОСОБА_1 визнаний інвалідом III групи, загального захворювання, строком на 1 рік. При наступних переоглядах ця група інвалідності продовжувалася до 2005 року.

16. 13 вересня 2005 року ОСОБА_1 оглянутий АНД МСЕК та встановлено йому II групу інвалідності, загального захворювання, враховуючи, що мав місце прогресуючий перебіг лікворно-гіпертензійного синдрому, про що свідчив консультативний висновок обласного спеціаліста-нейрохірурга. Ця група інвалідності продовжувалася при подальших переоглядах до 2010 року.

17. 16 вересня 2010 року АНД МСЕК оглянула ОСОБА_1 і по встановленому діагнозу визнала його інвалідом III групи, загальне захворювання, строком на 2 роки. На той час мав місце регрес ступеню виразу лікворно-гіпертензійного синдрому, що свідчить про адекватну консервативну терапію на протязі минулих років, яка допомогла уникнути оперативного втручання. У зв'язку з незгодою з рішенням АНД МСЕК, в порядку оскарження з 29 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року ОСОБА_1 перебував на обстежені в УкрДержНДІ МСПІ.

18. Після одержання медекспертної справи та висновку інституту, з урахуванням результатів поглибленого обстеження, висновку загальної комісії інституту та характерологічних особливостей особи, на підставі нерізких обмежень життєдіяльності, а саме, до самообслуговування, пересування, працездатності, контролю за своєю поведінкою, обласна МСЕК№ 4 залишила рішення АНД МСЕК від 16 вересня 2010 року, але було змінено термін інвалідності до 01 жовтня 2011 року.

19. 29 вересня 2011року за новими посильними документами (ДЦП МСД №8) ОСОБА_1 оглянутий АНД МСЕК, яка не знайшла підстав для визнання його інвалідом.

20. 24 жовтня 2011 року обласна МСЕК №4 підтвердила рішення АНД МСЕК від 29 вересня 2011року. У зв'язку з незгодою з рішенням МСЕК, для вирішення експертних питань ОСОБА_1 направлений на обстеження до неврологічного відділення УкрДержНДІ МСПІ, де перебував з 28 листопада 2011року по 09 грудня 2011року. Висновок інституту експертизи: «При обстеженні в клініці інституту у хворого виявлено патологію нервової системи, що нерізко обмежує його життєдіяльність». Підстав для встановлення ОСОБА_1 жодної з груп інвалідності немає.

21. За наполяганням ОСОБА_1 його було оглянуто 05 лютого 2013 року обласною МСЕК №4 на сумісному засіданні з АНД МСЕК. Встановлено III групу інвалідності, яка подовжувалася до 2016 року.

22. 21 січня 2016 року при черговому огляді АНД МСЕК ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, безстроково, з урахуванням стійких необоротних морфологічних змін в психічному стані здоров'я.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Конституція України.

23.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

24.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

24.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06 жовтня 2005 року, №2961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

25.1. Абзац восьмий статті 1. Медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

26. Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року №1317(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

26.1. Пункт 3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

26.2. Підпункт перший пункту 11. Міські, міжрайонні, районні комісії: визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу інвалідів, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

26.3. Пункт 17. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

26.4. Пункт 18. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.

Голова комісії або керівник закладу охорони здоров'я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

26.5. Пункт 19. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

26.6. Пункт 20. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

27. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року №1317(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

27.1. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів

28. Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року №561.

28.1. Пункт 1.10. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

31. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії .

32. Із акту огляду Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2016 року №109/1 вбачається, що повторний огляд ОСОБА_1 був проведений у складі голови та членів комісії. При винесенні експертного рішення були враховані, зокрема, наступні документи: направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) (форма №088/0) від 13 січня 2016 року, виписка із медичної картки стаціонарного хворого (форма №027/0), медекспертна справа. Також, довідка публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну» від 14 січня 2016 року про те, що ОСОБА_1 з 10 вересня 2013 року працює на посаді кур'єра.

33. У вищезазначеному рішенні відповідача містяться дані об'єктивного обстеження терапевта, невропатолога, хірурга, психіатра. Критеріями для встановлення III групи інвалідності було визначено І ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження до самообслуговування та трудової діяльності.

34. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що рішення Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії прийнято відповідно до процедури, встановленої Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року №561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року №1317.

35. Наведені обставини спростовують твердження касатора про необхідність скасування оскаржуваного експертного рішення. Крім того, в матеріалах справи містяться медичні висновки та довідки установ МСЕК, якими позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Інші медичні висновки про необхідність встановлення, відповідно до стану здоров'я, ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності, у справі відсутні.

36. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/800/16- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх