Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2018 року у справі №803/1749/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа №803/1749/14

адміністративне провадження №К/9901/10006/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 та додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 (колегія суддів у складі: Левицької Н.Г., Носа С.П., Сапіги В.П.) у справі № 803/1749/14 за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач, УДВС ГУЮ у Волинській області) про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 14.10.2013, пункту 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2014.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 в задоволенні адміністративного позову відмолено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.

Додатковою постановою від 18.04.2016 Львівський апеляційний адміністративний суд усунув неповноту судового рішення від 11.04.2016: визнав протиправними та скасував постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області від 14.10.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 39106120; пункт 2 постанови відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області від 27.06.2014 про закінчення виконавчого провадження ВП № 39106120; постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області від 01.07.2014 про відкриття виконавчого провадження ВП № 43891306. Стягнув на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань УДВС ГУЮ у Волинській області в розмірі 328,86 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця УДВС ГУЮ у Волинській області від 02.08.2013 відкрито виконавче провадження № 39106120 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області по справі № 569/8300/13-ц від 14.06.2013 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 5000000,00 грн. та надано боржнику строк до 09.08.2013 для добровільного виконання рішення суду. Згідно листа від 02.08.2013 копія зазначеної постанови направлена ОСОБА_4

У зв'язку невиконанням в добровільному порядку рішення суду у встановлений строк, а саме до 09.08.2013, державним виконавцем УДВС ГУЮ у Волинській області 14.10.2013 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору в сумі 500000,00 грн. Копія зазначеної постанови надіслана позивачу 15.10.2013.

03.06.2014 стягувачем ОСОБА_5 старшому державному виконавцю ВДВС ГУ юстиції у Волинській області Самчуку О.П. було подано заяву про закінчення виконавчого провадження, оскільки він не має претензій до ОСОБА_4 з приводу боргу. Відповідно до поданої заяви постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області від 27.06.2014 закінчено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики від 18.06.2009 у сумі 5000000,00 грн. Пунктом 2 зазначеної постанови постанову державного виконавця від 14.10.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме виконавче провадження. Копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 надіслано позивачу 27.06.2014.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області від 01.07.2014 відкрито виконавче провадження № 43891306 по примусовому виконанню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Копію зазначеної постанови надіслано боржнику 01.07.2014.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що державний виконавець діяв відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), оскільки станом на 14.10.2013 були відсутні докази виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5000000,00 грн. в строк, наданий для самостійного виконання постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав до скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог повністю, оскільки відсутні докази надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу сторін в порядку, визначеному статтею 31 Закону № 606-XIV.

Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 та додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2014. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що боржнику ОСОБА_4 було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2016 відповідно до вимог статті 31 Закону № 606-XIV, дана постанова була отримана боржником 22.08.2016. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджувалися матеріали виконавчого провадження № 39106120.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що жодних доказів про надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2018 справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

23.07.2018 від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

25.07.2018 у судове засідання не прибула жодна зі сторін у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце його проведення, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Як передбачено частиною 2 статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Статтею 17 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до положень статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі, якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п'ята статті 25 Закону № 606-XIV).

Частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, є тим строком, протягом якого боржник добровільно може виконати рішення і в цьому разі виконавчий збір та інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, з боржника не стягуються.

Разом із тим, після спливу такого строку (на наступний день) розпочинається процедура примусового виконання рішення з передбаченими у частині першої статті 28 Закону № 606-XIV негативними для боржника правовими наслідками.

Водночас, необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є дотримання державним виконавцем приписів закону щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, оскільки в іншому випадку нівелюється надана боржнику можливість виконати рішення добровільно.

Так, відповідно до частини першої статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013 рекомендованим листом, а саме: квитанція поштового відділення, чи повідомлення про вручення, - суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що позивач не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а тому був позбавлений можливості виконати рішення в строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013 була відправлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана ОСОБА_4 22.08.2013 та на те, що судом апеляційної інстанції не досліджувались матеріали виконавчого провадження № 39106120, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідачем згідно листа від 09.09.2014 № 04-32/5256 на виконання ухвали суду про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду були надані матеріали виконавчого провадження № 39106120 на 20-ти аркушах, копія яких наявна в матеріалах справи. Крім цього, зазначені матеріали не містять рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу.

Частиною другою статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав до задоволення позовних вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 та додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 803/1749/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець