Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 540/5391/21

адміністративне провадження № К/9901/45990/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 (суддя - Бездрабко О.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді: Коваль М.П., Кравець О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення коштів,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

17.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 21275 грн., шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої йому неконституційним актом майнової шкоди, у вигляді недоотриманої заробітної плати у 2016-2019 роках;

- стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 10000 грн., шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Неконституційним актом (п.26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України) йому завдано майнову шкоду у вигляді недоотриманих коштів щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки, а також моральну шкоду.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 встановлено, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подано. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що з 2014 року і по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Особовий склад військової частини постійно залучений до виконання планових або позапланових заходів бойової підготовки, навчань та тренувань різного роду як в пункті постійної дислокації, так і за межами пункту постійної дислокації. Тому, про порушення Державою Україна прав позивача та не виконання нею встановлених гарантій стало відомо з 31.03.2021, з моменту отримання відповіді від Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. У ОСОБА_1 виникла можливість звернутись до адвоката за захистом своїх порушених прав лише у вересні 2021 року, під час перебування у відпустці. Вказує, що звернувся до суду відразу, як з`явився вільний від несення служби час, коли він не перебував на виконанні завдань, на варті тощо, та мав змогу без негативних для себе та Держави наслідків відлучитись від військової частини. З урахуванням викладеного, на думку ОСОБА_1 , ним не пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.10.2021, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 , позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надане позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду є безпідставним, недоліки позовної заяви не усунуто, а тому позовну заява підлягає поверненню.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленими судовими рішеннями не погодився ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що під час розгляду даного спору про відшкодування шкоди, завданої неконституційним актом, слід враховувати, що наслідком такої шкоди є недоотримання ним заробітної плати за час проходження військової служби у 2016-2019 роках, тобто, відшкодування шкоди є стягненням недоотриманої заробітної плати, яка недоплачена на підставі неконституційного положення. У зв`язку з чим, до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення ч. 2 ст. 233 КЗпП, а не КАС України, тобто строки звернення до суду у цій справі не застосовуються.

Відповідач до суду відзив не надав.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин 1 та 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з вимогами про відшкодування шкоди у вигляді невиплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня, завданої актом, який рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 визнано неконституційним, позивач звернувся до суду 17.09.2021 з пропуском передбаченого законом строку звернення до суду і поважних причин такого пропуску позивачем не наведено.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та прийняли рішення про повернення позовної заяви.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що в силу приписів статті 233 КЗпП до спірних правовідносин не застосовується строк звернення до суду є безпідставним, оскільки передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна разова допомога є пільгою ветеранам війни та прирівняним до них особам і до складу грошового забезпечення військовослужбовців не належить.

Покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.09.2019 у справі №812/1255/17, від 02.07.2020 у справі №812/792/17 є безпідставними, оскільки на відміну від справи яка розглядається такі висновки стосуються виплати грошової винагороди, яка є заробітною платою.

Також, безпідставним є покликання позивача на постанову Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, оскільки в цій справі спір стосувався невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Натомість, Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 420/718/21 дійшов наступного висновку:

«…з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

В той же час, суд зауважує, що відповідно до статті 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто, Законом № 3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом…».

У постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відтак Судова палата погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №540/5391/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук