Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №812/1611/16
Ухвала КАС ВП від 02.06.2019 року у справі №812/1611/16
Ухвала КАС ВП від 20.05.2019 року у справі №812/1611/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №812/1611/16

адміністративне провадження №К/9901/2238/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника відповідача Шлапак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Шембелян В.С. від 11 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г. від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування рішення від 07 листопада 2016 року №000073480 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просило скасувати рішення від 07 листопада 2016 року №000073480 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464) та передбачено звільнення суб'єктів господарювання на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) від сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в зоні проведення АТО, а тому, оскільки товариство зареєстровано та здійснює свою діяльність саме на цій території, то на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану до нього не можуть застосовуватись штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Що ж до несвоєчасної сплати єдиного внеску за вересень 2013 року, то остання мала місце внаслідок помилкової сплати позивачем на підставі платіжних доручень від 16 та 17 жовтня 2013 року сум єдиного внеску на рахунок податкового органу, в якому він не перебував на обліку, в зв'язку з чим товариство негайно звернулось до цього органу з заявою від 25 жовтня 2013 року про перерахування коштів за належністю (тобто за три дні до настання граничного строку сплати - 28 жовтня 2013 року), а тому прострочення сплати виникло у зв'язку із здійсненням процедури переведення коштів від одного податкового органу до іншого.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі та змінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено: скасовано рішення №000073480 від 07 листопада 2016 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові МГУ ДФС про застосування до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у сумі 164422,40грн. за період з 29 жовтня 2013 року до 15 січня 2015 року, штраф у розмірі 632837,69грн. за період з 29 січня 2015 року до 18 серпня 2016 року та нараховано пеню у розмірі 45478,40грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 842738,49грн.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що місцезнаходженням позивача є населений пункт, де проводиться АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 на період її проведення до нього не застосовуються штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом №2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Разом з тим суди погодились й з доводами товариства про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску за вересень 2013 року, оскільки позивачем вжито заходів для своєчасної сплати такого внеску, а прострочення зобов'язання мало місце у зв'язку із здійсненням податковим органом процедури переведення коштів від одного органу до іншого, при цьому ані Закон №2464, ані Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №450, не містять положень, які б прямо вказували на те, чи має місце прострочення зобов'язання з боку платника протягом часу реалізації процедури переведення коштів підрозділами податкового органу.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказував на правомірність прийнятого податковим органом рішення про застосування до позивача штрафу та пені з огляду на неподання останнім заяви про звільнення від сплати єдиного внеску та сертифікату Торгово-промислової палати на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору), що сталися на території проведення АТО; крім того, зазначав, що якщо платник єдиного внеску продовжує здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то він зобов'язаний виконувати всі передбачені Законом №2464 обов'язки.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року справу призначено до попереднього розгляду на 28 лютого 2018 року, а в подальшому - до розгляду в засіданнях 29 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року відповідно без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та з повідомленням сторін (ухвали Верховного Суду від 28 лютого 2018 року та від 29 березня 2018 року).

Позивач письмового відзиву на касаційну скаргу суду не надав, своїм правом на участь в засіданні суду не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Лисичанськвугілля» є юридичною особою, знаходиться за адресою Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського, 1, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в Харківському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

ДПІ у м.Лисичанську листом від 03 жовтня 3013 року №2512/1703 повідомила ПАТ «Лисичанськвугілля» про реквізити для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

16 жовтня 2013 року та 17 жовтня 2013 року ПАТ «Лисичанськвугілля» перерахувало грошові кошти в сумі 7 566 322,00 грн. на оплату єдиного внеску по всім відокремленим підрозділам, у т.ч. по виконавчому апарату - 253 142,00 грн., на вказані у листі реквізити, проте кошти на оплату єдиного внеску щодо останнього помилково перераховано на реквізити неналежного податкового органу.

Згідно із заявою ПАТ «Лисичанськвугілля» від 25 жовтня 2013 року грошові кошти були перераховані на рахунок СДПІ м.Луганська 30 жовтня 2013 року - в сумі 103118,00 грн. та 31 жовтня 2013 року - в сумі 1035784,40 грн. (всього - 253142,00 грн.), проте із простроченням законодавчо встановленого строку сплати єдиного внеску.

Рішенням СДПІ у м.Харкові №0000734800 від 07 листопада 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ПАТ «Лисичанськвугілля» застосовано штраф у сумі 164422,40 грн. - за період з 29 жовтня 2013 року до 15 січня 2015 року, штраф у сумі 632837,69 грн. - за період з 29 січня 2015 року до 18 серпня 2016 року, а також нараховано пеню в сумі 45478,40 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 842738,49 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 18 листопада 2016 року позивач надіслав до ГУ ДФС у Харківській області скаргу за №01/12-894, у відповідь на яку останнє листом від 25 листопада 2016 року №6519/10/20-40-10-01-15 роз'яснило йому право звернутись зі скаргою про перегляд вищезазначеного рішення до Центрального офісу з обслуговування великих платників МГУ ДФС України або з урахуванням строків давності - до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Отже, як встановили суди, фактично позивачем оскаржується рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з двох правових підстав, які стосуються двох окремих періодів прострочення виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску, - у зв'язку з помилковою сплатою коштів до податкового органу та у зв'язку зі звільненням від сплати штрафних санкцій на період АТО.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про нарахування штрафних санкцій в зв'язку з помилковим перерахуванням в період з 29 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року коштів, передбачених на сплату єдиного внеску, до неналежного податкового органу, касаційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів є день списання суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно з пунктом 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №450, помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на неналежний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на належний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

Отже, цей Порядок передбачає певні строки реалізації процедури переведення коштів від одного податкового органу до іншого, що включає строки: розгляду заяви платника про помилку та перевірки викладених в ній обставин (не більше 5-ти робочих днів); підготовки висновку (не більше 3-х робочих днів після підтвердження інформації, що викладена в заяві); а також здійснення процедури перерахування (не пізніше наступного робочого дня з дня надходження висновку), за наведеного строки реалізації вказаної процедури не залежать від самого платника.

Як встановили суди та вже вказувалось в цій постанові, обставини помилкової сплати позивачем сум єдиного внеску за вересень 2013 року на підставі платіжних доручень від 16 жовтня 2013 року та від 17 жовтня 2013 року на рахунок податкового органу, в якому позивач не перебував на обліку, та перерахування податковим органом вказаних сум за належністю на підставі завчасно (до закінчення строку сплати внеску) поданої позивачем заяви від 25 жовтня 2013 року (зареєстрованої у податковому органі цього ж дня) підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та визнаються сторонами.

Враховуючи наведені положення законодавства та зважаючи, що прострочення виконання позивачем зобов'язання мало місце у зв'язку зі здійсненням податковим органом процедури переведення коштів від одного податкового органу до іншого, колегія суддів по суті погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за прострочення зобов'язання зі сплати єдиного внеску за період з 29 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

Стосовно ж доводів позовної заяви ПАТ «Лисичанськвугілля» про скасування рішення від 07 листопада 2016 року №000073480 про застосування до товариства штрафних санкцій та нарахування пені за прострочку виконання ним обов'язку зі сплати єдиного внеску за період з 31 липня 2014 року по 12 серпня 2016 року у зв'язку з його місцезнаходженням в зоні проведення АТО (які були враховані судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень), Суд вказує на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII до Закону №2464 та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом частини 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 11 цієї ж статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14. квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску й, при цьому, в цей же період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовуються.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Втім, суди попередніх інстанцій свій висновок щодо звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску ґрунтували на встановленій ними обставині, що ПАТ «Лисичанськвугілля» зареєстроване та здійснює свою діяльність у м.Лисичанську, яке відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, від 05 листопада 2014 року №1079-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, проте, при цьому, не дослідили та не встановили, на обліку в якому саме контролюючому органі перебувало товариство на час виникнення та існування спірних відносин.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду

Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2018 року.