Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2020 року у справі №806/1696/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 806/1696/16

адміністративне провадження № К/9901/43301/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №806/1696/16

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації

про зобов'язання прийняти рішення та вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Семенюка М. М. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Капустинського М. М., суддів Мацького Є. М., Шидловського В. Б. ),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (далі також - Департамент, відповідач) про зобов'язання відповідача прийняти рішення та вчинити певні дії, а саме видати ОСОБА_1 належно оформлене посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до повноважень відповідача не відноситься приймати рішення щодо видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки про те, що до повноважень відповідача не належить приймати рішення про видачу посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, позивач зазначає, що архівні документи, які підтверджують його участь в ліквідації аварії на ЧАЕС знаходяться в м. Подольськ Московської області РФ, і численні звернення позивача до архіву залишилися без відповіді, однак зазначеним доводам судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки.

Позивач зазначає, що під час проходження строкової військової служби він приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС в 1986 році в якості водія, що підтверджується посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС та військовим квитком позивача серії НОМЕР_1. Також участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується довідкою №3 від 22 січня 1991 року, виданої командиром військової частини 11838.

Позиція інших учасників справи

20 березня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №806/1696/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 19 серпня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №806/1696/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 серпня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач неодноразово звертався до Департаменту праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації зі зверненнями щодо встановлення статусу та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У відповіді від 14 квітня 2016 року №13М-152/1 на чергове звернення Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації зазначив, що відповідно до довідки військової частини від 22 січня 1991 року №11838 ОСОБА_1 в період з 20 вересня 1986 року по 30 жовтня 1986 року виконував будівельні роботи в с. Радча Народицького району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року №106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, як наслідок інформація про участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження відсутня, отже підстав для встановлення статусу та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 цієї ж статті Закону, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ №551 від 11 липня 2018 року, однак була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та розгляд справи в судах попередніх інстанцій; далі Порядок - №51), видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - Мінпраці; іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

На виконання пункту 12 Порядку №51, Розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 12 квітня 2005 року №71 затверджено "Положення про комісію при обласній державній адміністрації по вирішенню спірних питань, пов'язаних із визначенням статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт по евакуації людей та майна із зони відчуження, і статусу громадян, які евакуйовані у 1986 році", зареєстрованого у Житомирському обласному управлінні юстиції 15 квітня 2005 року №18/619.

Зі змісту пункту 3 та пункту 4 Положення слідує, що до компетенції Комісії віднесено право визначати статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 січня 1997 року №51.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що згідно вказаних вище положень законодавства Департамент праці та соціального захисту населення та його посадові особи не уповноважені видавати посвідчення потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 10 Порядку №51 посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Наявність перелічених даною нормою документів перевіряється відповідною комісією під час видачі посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а відсутність необхідного для встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС документу матиме наслідком відсутність підстав для видачі зазначеного посвідчення.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Довідка командира військової частини №11838 від 22 січня 1991 року №3, архівна довідка Львівського територіального архівного відділу галузевого державного архіву міністерства оборони України №179-2/994 від 22 червня 2015 року, відповідь Львівського територіального архівного відділу галузевого державного архіву міністерства оборони України № 179-2/1108 від 20 липня 2015 року на запит стосовно участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 10 липня 2015 року №351, не містять доказів підтвердження відрядження ОСОБА_1 на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження за період з 14 липня 1986 року по 20 серпня 1986 року та з 5 вересня 1986 року по 30 жовтня 1986 року під час проходження строкової служби в складі в/ч 11838.

З довідки командира військової частини 11838 від 22 січня 1991 р. №3 встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження строкової служби в частині в період з 20 вересня 1986 року по 30 жовтня 1986 року виконував будівельні роботи в с.

Радча Народицького району Житомирської області. Село Радча Народицького району, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року №106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

У військовому квітку позивача зроблена відмітка про участь у ліквідації наслідків аварії, завірена печаткою Рокитновським РВК, а не командира частини, де ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.

Крім того, з наданих позивачем довідок з архіву судами попередніх інстанцій не встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позивачем не доведено факт його участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Крім того, суд зазначає, що як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко