Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/24516/15

провадження №К/9901/37004/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2017 (суддя Мазур А.С.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 (колегія у складі суддів Сорочко Є.О., суддів Мельничука В.П., Земляної Г.В.)

у справі №826/24516/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" Брайка Станіслава Анатолійовича

про зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" Брайка Станіслава Анатолійовича про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича акцептувати та включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» вимогу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на суму 30 510,89 грн., як таку, що підлягає задоволенню в шосту чергу.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017, позов задоволено повністю.

3. У поданій касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Також відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за його участі, однак ухвалою від 22.04.2019 Верховний Суд відмовив в задоволенні даного клопотання.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 грудня 2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк» в м. Житомир був укладений договір про розрахунково-касове обслуговування , відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту рахунок та зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України /іноземній валюті, а також на інші поточні рахунки згідно заяви Клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

6. Відповідно до довідки №47/37.1/02 від 06 лютого 2015 року залишок на рахунку Позивача в ПАТ «Енергобанк» склав 30 510,89 грн.

7. Згідно постанови Правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року № 96 ПАТ «Енергобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію.

8. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11 червня 2015 року №370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 року №115 про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» строком на 1 рік з 12 травня 2015 року по 11 червня 2016 року (включно).

9. Інформація про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку була розміщена 18 червня 2015 року в газеті «Голос України» № 107(6111) та на сайтах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і ПАТ «Енергобанк».

10. Заяви кредиторів ПАТ «Енергобанк» приймалися в термін з 18.06.2015 року по 20.07.2015 року (включно).

11. Повідомлень про включення позивача до реєстру кредиторів Позивачу не надходило.

12. Позивач 02 липня 2015 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою, про задоволення вимог кредитора, яка виникла на підставі договору банківського обслуговування від 24 грудня 2010 року, сума вимоги 30 510,89 грн., що підтверджується квитанцією Укрпошти від 02 липня 2015 року. Відповіді на вказану заяву позивач не отримав.

13. ФОП ОСОБА_4 18 вересня 2015 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду з проханням надіслати підтвердження включення його до реєстру кредиторів ПАТ «Енергобанк».

14. Листом від 07 жовтня 2015 року №3339/11 відповідач повідомив, що заява про задоволення вимог кредитора від ПП ОСОБА_4 за період з 18 червня 2015 року по 20 липня 2015 року включно на адресу ПАТ «Енергобанк» не надходила.

15. Вважаючи протиправними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» у строки, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому у спірних правовідносинах відповідач діяв не в рамках закону.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач мав право заявити про свої вимоги до банку протягом 30-денного строку, з 18.06.2015 по 20.07.2015, проте не зробив цього. Скаржник стверджує, що суди дійшли безпідставних висновків, щодо надсилання позивачем відповідної заяви на адресу банку.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

19. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

20. Колегія суддів вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій помилковим, з огляду на наступне.

21. На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/7532/16 з подібними правовідносинами, а саме: позивач - фізична особа вкладник банку; відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії; предмет позову - зобов'язання Уповноважену особу Фонду внести зміни та включити кредиторські вимоги ОСОБА_9 у розмірі 4562668,22 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», зобов'язання Фонд затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо внесення кредиторських вимог ОСОБА_9 у розмірі 4562668,22 грн.

22. Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 дійшла наступного правового висновку.

23. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

24. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

25. Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч. 3, 5 ст. 22 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

26. Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

27. На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

28. Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

29. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

30. У справі, що розглядається, предметом позову є спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

31. За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у даній категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

32. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному поряду повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 345, 352 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 у справі №826/24516/15 - скасувати.

3. Провадження у справі №826/24516/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" Брайка Станіслава Анатолійовича про зобов'язання вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб