Історія справи

Постанова КАС ВП від 19.01.2022 року у справі №817/968/17
Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №817/968/17
Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №817/968/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №817/968/17

адміністративне провадження №К/9901/7160/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представник позивача - Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 (суддя Зозуля Д.П.)

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (судді Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.)

у справі №817/968/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Дейл»

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Дейл» (далі Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Рівненській області (далі ДФС) від 11.04.2017.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач за наслідками проведеної перевірки склав акт, в якому зазначив, що під час перевірки у діяльності позивача виявлено порушення податкового законодавства і на цій підставі ДФС прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважаючи, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у Товариства порушень вимог Податкового Кодексу України, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 11 квітня 2017 року № 0002251401 та № 0002261401; стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 2 401, 17 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли передчасного та помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову неправильно оцінивши при цьому залучені до матеріалів справи докази.

У своїх запереченнях Товариство вважає, що судами прийнято законні та обґрунтовані рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Реалбуд-М» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ДФС складено акт від 28.03.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік на суму 67 798 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 п. 200.4 ст. 200 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до завищення суми від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2016 року в сумі 75 331 грн.

На цій підставі ДФС 20.12.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002251401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 84 747 грн., з яких 67 798 грн. за податковими зобов'язаннями та 16 950 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0002261401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 75 331 грн.

Свої дії щодо цього ДФС обґрунтовує тим, що господарські операції між Товариством та його контрагентом ТОВ «Реалбуд-М» не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначених Товариством податкових зобов'язань за наслідками здійснення цих операцій.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що документи бухгалтерського обліку позивача за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентом господарських угод. Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень під час виконання господарського договору з ТОВ «Реалбуд-М».

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14,44,134,198,201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що надані позивачем документи, а саме, господарський договір, акти приймання-передавання товару, видаткові та податкові накладні, які було видано від імені контрагента позивача, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарської угоди, оскільки за інформацією податкового органу ТОВ «Реалбуд-М» було створено з метою здійснення фіктивної господарської діяльності, вказане товариство не виконував та об'єктивно не мало можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарському договорі товару.

Під час розгляду справи позивачем надано контракт, укладений 05.04.2016 між Товариством та компанією-нерезидентом, предметом якого є зовнішньоекономічна поставка позивачем в строк до 30.04.2016 року 110 тон товару «просо жовте, не для посіву» .

Крім того, позивачем до матеріалів справи залучено договір поставки, укладений 05.04.2016 між Товариством та ТОВ «Реалбуд-М», предметом якого є поставка останнім в адресу позивача товару «просо жовте, не для посіву» у кількості 120 тон.

В той же час, матеріали справи не місять доказів того, що у ТОВ «Реалбуд-М» в дійсності була у розпорядженні обумовлена умовами договору сільськогосподарська продукція, що вказаний товар фактично було поставлено та перевезено в адресу позивача, тощо, відтак надані Товариством документи бухгалтерської звітності, з огляду на наявну у податкового органу інформацію, самі по собі не спростовують доводи контролюючого органу щодо відсутності реального руху товару по вказаній угоді.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повне і всебічне з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи та прийшли до передчасного висновку про те, що доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру угод спростовано дослідженими під час розгляду справи доказами.

Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно прийняти передбачені законом заходи щодо встановлення всіх обставин справи, з'ясувати якими об'єктивними доказами підтверджується реальність поставки товару від ТОВ «Реалбуд-М» до позивача у відповідності до умов договору поставки №05-04 від 05.04.2016 та дати оцінку цим доказам.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова