Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 квітня 2018 року

справа №813/2874/17

адміністративне провадження №К/9901/2724/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у складі судді Гулкевич І.З. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П. у справі №876/9880/17 за позовом ОСОБА_1 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

11 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі - управління, відповідач у справі) про визнання протиправними дії управління щодо неповернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна та зобов'язання управління сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова подання про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 094,93 грн (п'ять тисяч дев'яносто чотири) гривні 93 копійки, сплаченого згідно квитанції від 22 червні 2016 року № 9972220071.

7 вересня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 9 листопада 2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності виняткових підстав встановлених абзацом першим пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, за положеннями якого громадяни, які придбавають житло вперше, не сплачують збір на обов'язкове пенсійне страхування.

27 листопада 2017 року Управлінням подана касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, невідповідність мотивів ухваленого рішення фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заявник касаційної скарги доводить про те, що позивачем пропущений визначений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, відсутність інформації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно та звільнення від сплати на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду.

Позивачем заперечення або відзив до суду касаційної інстанції не направлялися, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

26 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги передані до Верховного Суду.

26 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду, після усунення управлінням недоліків касаційної скарги викладених в ухвалі цього суду від 09 січня 2018 року, відкрито касаційне провадження за скаргою управління та витребувано справу №813/2874/17 з Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем вперше придбано 22 червня 2016 року житло (квартира), у зв'язку з чим помилково сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, у розмірі одного відсотка від вартості придбаного житла, що складає 5094,93 грн. та підтверджується квитанцією №9972220071.

10 березня 2017 року позивач звернувся із вимогою до відповідача щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5094 грн. 93 коп.

14 березня 2017 року відповідач листом відмовив у поверненні сплаченого збору.

11 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій управління протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на предмет позову, Суд вважає, що встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) шестимісячний строк звернення до суду позивачем дотриманий.

Запроваджений управлінням в касаційній скарзі відлік шестимісячного строку з 22 червня 2016 року, тобто з дати сплати збору позивачем, є неприйнятним з огляду на те, що сплачені позивачем кошти зараховуються до загального фонду Державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет, про що зазначено частиною третьою статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

За преамбулою Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Придбання позивачем житла вперше є винятковим випадком для звільнення від сплати збору, внаслідок чого сплата збору позивачем здійснена помилково, з огляду на те, що відсутнім є суб'єкт сплати.

Посилання управління на об'єкт оподаткування відповідно до пункту 8 статті 2 Закону України №400 та пункт 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 є помилковими, оскільки спір щодо об'єкта сплати між сторонами відсутній, а Порядок регулює питання сплати відповідно до цього Закону, про що зазначено у пункті першому цього Порядку та не регулює і не може регулювати за своїм правовим навантаженням питання права.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій факт придбання нерухомого майна вперше підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 9 серпня 2017 року. Наведені відомості спростовують доводи управління, щодо відсутності у позивача пільги при сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд зазначає, що відновлюючи порушене права, позивач правильно звернувся до управління Пенсійного фонду України, як органу, який контролює справляння надходжень бюджету з цього збору відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», за кодом бюджетної класифікації 24140500, встановленої Наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі №876/9880/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

І.Я.Олендер