Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №127/15035/17

адміністративне провадження №К/9901/37014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 127/15035/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про зобов'язання провести поновлення пенсії за віком з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, прийняту 14 липня 2017 року у складі судді Бессараб Н.М. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Ватаманюка Р.В., суддів: Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом в якому просив: зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести поновлення пенсії за віком позивачу з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 06 січня 2017 року, залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строків, визначених статтею 99 КАС України.

Суди встановили, що 19 вересня 2006 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. Починаючи з 2007 року позивач призначеної по закону пенсії не отримує.

07 жовтня 2009 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 25-рп/2009, відповідно до якого у позивача виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

07 липня 2017 року позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що враховуючи прийняття Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, саме з цієї дати повинно бути захищене його право судом.

Суди дійшли висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав після того, як у територіального органу Пенсійного фонду України виникли підстави для поновлення виплати йому пенсії та після нездійснення вказаних виплат, тобто в жовтні 2009 року. Оскільки позов подано у липні 2017 року, строк звернення до суду пропущено.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник посилається на наявність процесуальних порушень під час розгляду справи та зазначає, що суд неправильно визначив момент порушення права позивача на поновлення пенсії і, як наслідок, неправильно застосував строк звернення до суду та наслідки його пропуску.

Відповідач, ПФУ, надав заперечення проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення. Вважає, що строк на звернення до суду пропущено, а тому суди дійшли правильного висновку про залишення позову без розгляду.

Суд, переглянувши рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суд звертає увагу, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду. При цьому, той факт, що із заявою про поновлення пенсії позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці 15 лютого 2017 року не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. Вказана дата, 15 лютого 2017 року, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як помилково вважає позивач.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд зазначає, що до вказаних правовідносин належить застосувати положення ст. 99, 100 КАС України. Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справи № 21-5653а15) та від 08 червня 2016 року (справа № 505/2135/14-а).

Враховуючи, що позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 06 січня 2017 року заявлені поза шестимісячним строком, а також те, що суд першої інстанції на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, правильним є висновок про наявність підстав для залишення без розгляду тієї частини позовних вимог, які заявлені поза межами встановленого строку.

Суд звертає увагу, що заявник і в касаційній скарзі не заявляє про наявність поважних причин, які завадили йому звернутись за захистом своїх прав у межах шестимісячного строку з моменту, коли він принаймні міг дізнатись про порушення свого права.

Суди дійшли правильного висновку про залишення без розгляду позову в частині вимог за період з 07 жовтня 2009 року по 06 січня 2017 року.

У касаційній скарзі заявних зазначає, що до 25 лютого 2017 року, тобто дати відмови відповідача поновити пенсію, між сторонами не існувало публічно-правового спору, а оскільки позов подано 07 липня 2017 року, то строк зверення до суду не пропущено.

З цього приводу суд зауважує, що не зважаючи на те, що позивач вважає відсутнім публічний спір у період до 25 лютого 2017 року, при цьому він заявив вимоги до цієї дати, а саме просив поновити виплату йому пенсії з 07 жовтня 2009 року.

Це означає, його позовні вимоги за весь заявлений період належить перевіряти, зокрема, і на предмет дотримання строку зверенння до суду.

Таким чином, розглянути у цій справі належить позовні вимоги у межах шестимісячного строку до дня звернення з позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, прийняту 14 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 12 вересня 2017 року у справі № 127/15035/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду