Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/7472/14

адміністративне провадження №К/9901/5840/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 (суддя - Горбалінський В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 804/7472/14 за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.02.2014 № 0000041505.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2014, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не враховано, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» підприємством здійснюється оплата праці працівників в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань щодо оплати праці, у зв'язку з чим підприємство не має можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов'язання з надходження збору за спеціальне використання води. Також зазначає про відсутність державних субвенцій на відшкодування різниці в тарифах за послуги з водопостачання та водовідведення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради щодо своєчасності сплати збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства, за результатами якої складено акт від 16.01.2014 № 85/04-07-15-05-26.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, пункту 100.2 статті 100, пункту 328.4 статті 328 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено несвоєчасну сплату позивачем суми узгоджених податкових зобов'язань по збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства в розмірі 308778,60 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2014 №0000041505, відповідно до якого у зв'язку із затримкою більше 30 днів сплати узгоджених податкових зобов'язань за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства на суму 308778,60 грн. нараховано штраф у розмірі 20 % в сумі 61755,73 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу. Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена цим Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вирішуючи даний спір судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не спростовує висновки податкового органу про порушення ним вимог податкового законодавства в частині несплати у визначені Податковим кодексом України строки податкових зобов'язань зі сплати збору за спеціальне використання води, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування неможливості забезпечення належного виконання обов'язку зі сплати податкового зобов'язання за спеціальне використання води позивач посилається на те, що з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» підприємством здійснюється оплата праці працівників в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань щодо оплати праці

Наведені доводи позивача обґрунтовано відхилено судами, оскільки відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» не містить положень щодо звільнення платників податків від обов'язку сплати встановлених чинним законодавством платежів та зборів.

Також суди обґрунтовано визнали безпідставним твердження позивача про неможливість виконання зобов'язань зі сплати податків та зборів у зв'язку з відсутності державних субвенцій, оскільки такі обставини не звільняють від обов'язку сплачувати грошові зобов'язання у порядку та строки, визначені податковим законодавством.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду