ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/7396/16

адміністративне провадження № К/9901/23372/18, № К/9901/23375/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/7396/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи - Харківський прикордонний загін (в/ч 9951) Державної прикордонної служби України, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1470) про скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Сіваченко І.В., судді: Міронова Г.М., Чебанов О.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи - Харківський прикордонний загін (в/ч 9951) Державної прикордонної служби України, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1470), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби № 708-АГ від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків».

1.2. Позов обґрунтовано тим, що позивач обіймав посаду офіцера сектора логістики ОВВ «Краматорськ» Східного регіонального управління (СхРУ) Державної прикордонної служби України. Актом від 13 травня 2015 року він прийняв відповідне майно, серед якого зазначались службові модулі у кількості 15 штук, які були розподілені між трьома оперативно-бойовими прикордонними комендатурами (ОБПК) наступним чином: 5 службових модулів розташовувались в ОБПК «Одеса» за місцем дислокації у населеному пункті Костянтинівка, 3 службових модулі - в ОБПК «Білгород-Дністровський» з місцем дислокації у населеному пункті «Лисичанськ», 7 службових модулів - в ОБПК «Котовськ» з місцем дислокації у населеному пункті «Артемівськ». Про передачу зазначеного майна проставлено відповідний запис у Книзі тимчасової видачі майна. Позивач зазначає, що під час обіймання ним зазначеної посади, були наявними проблемні питання обліку й прийому майна, про що він неодноразово звертав увагу керівництва шляхом надання відповідних донесень на ім`я начальника. У подальшому позивача переведено на іншу посаду, однак службові модулі, незважаючи на те, що позивач з причин виконання обов`язків за новою посадою не міг контролювати їх наявність та стан, продовжували рахуватися за ним. Про ці обставини та з метою передачі зазначеного майна позивач неодноразово у період з травня по листопад 2015 року направляв до СхРУ телеграми, відповіді на яких не отримав. В листопаді 2015 року проведено інвентаризацію інженерного майна Харківського прикордонного загону, позивачем підписано інвентаризаційні списки, але фактичну наявність майна перевірено не було. За результатами проведеної інвентаризації, які до позивача доведені не були, прийнято рішення про проведення службового розслідування за фактом нестачі службового модуля. У подальшому, на підставі висновку службового розслідування наказом № 708 від 17 листопада 2016 року позивача притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто вартість службового модуля в розмірі 59311,60 грн з урахуванням зносу. Позивач зазначає, що посадова особа, яка проводила службове розслідування, була його прямим начальником. Також позивач вважає, що особа, яка проводила службове розслідування, є зацікавленою у його певних висновках, оскільки вона (особа) була обізнана щодо наявності донесень та телеграм з боку позивача щодо наявності проблемних питань у процесі контролю майна. Тому, на думку позивача, наказ № 708 є таким, що виданий на підставі службового розслідування, здійсненого зацікавленою особою, тому є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 815/7396/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, не знайшли доказового підтвердження, разом з цим суд першої інстанції наголосив на обов`язку позивача, як особи відповідальної за майно, дотримуватися вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06 серпня 1998 року № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05 липня 2011 року № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Разом з цим, позивачем цього обов`язку не дотримано, що і спричинило втрату службового модуля. Також місцевий суд зазначив, що службове розслідування за фактом нестачі службового модуля, затверджене 12 жовтня 2016 року, проведене на законних підставах та містить правомірний висновок.

3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

3.1. Скасовано накази начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби № 708-АГ від 17 листопада 2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків» та № 149-АГ від 13 березня 2017 року «Про внесення змін до наказу № 708 від 17 листопада 2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків».

3.2. Скасовуючи вказане судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийняття спірного наказу, відповідач безпідставно застосував положення пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, оскільки позивач не є тією особою, якій майно передане під звіт.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просять скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказують, що суд безпідставно скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, оскільки спірний наказ видано у зв`язку з встановленням вини позивача у нестачі службового модуля та заподіянні шкоди державі, а також на підставі та в межах наявних у відповідача повноважень. Наголошують, що протилежні висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суд дійшов таких висновків з порушенням норм права, що регулюють спірні правовідносини.

5. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення цього позову, просив судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. Згідно з наказом № 245- ос, у період з 27 квітня 2015 року позивач обіймав посаду офіцера сектора логістики ОВВ «Краматорськ» СхРУ ДПС України.

7. Книгою обліку майна РАО, виданого у тимчасове користування або прийнятого на зберігання підтверджено наявність відповідного порядку обліку матеріальних цінностей.

8. Наказом по СхРУ від 24 вересня 2015 року № 621-ос позивач переведений на посаду начальника відділення ракетного та артилерійського забезпечення Краматорського ПЗ.

9. Рапортом від 14 листопада 2016 року позивач повідомив начальника Одеського ПЗ (вхідний № 7582-р) про свою незгоду з висновком службового розслідування.

10. Також рапортом від 06 грудня 2016 року позивач повідомив т.в.о. начальника Одеського ПЗ, що вважає своє притягнення до матеріальної відповідальності незаконним.

11. Згідно з довідкою про вартісну оцінку, ціна одного службового модуля становить 62708, грн.

12. За змістом висновку службового розслідування за фактом нестачі службового модуля, затвердженого 12 жовтня 2016 року, з акту від 13 травня 2015 року про приймання-здавання посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу встановлено, що майор ОСОБА_1 прийняв у старшого лейтенанта посаду, серед іншого майна також прийняв 15 службових модулів, що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів № ф-90 від 27 квітня 2015 року, за яким всі цінності, що поіменовані в цьому інвентаризаційному описі з № 1 по № 13, перевірені комісією в натурі у присутності майора ОСОБА_1 та внесені в опис, у зв`язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії немає. Цінності, перелічені в описі, знаходяться на відповідальному зберіганні позивача. Засвідчено підписом позивача від 13 травня 2015 року.

13. У подальшому Харківським ПЗ опрацьовано документальне оформлення передачі службових модулів. З 15 службових модулів Краматорським ПЗ, згідно з накладними від 30 січня 2016 року № Є6156/19, прийнято лише 14 модулів.

14. В період з 29 вересня 2015 року по 02 жовтня 2015 року проведено інвентаризацію спірного майна, про що підписано інвентаризаційний опис основних засобів Ф-192 від 29 вересня 2015 року, який також був підписаний позивачем 29 вересня 2015 року із зазначенням про відсутність претензій до інвентаризаційної комісії.

15. Під час прийому-передачі майна у період з 08 лютого 2016 року по 16 лютого 2016 року виявлено нестачу службового модуля, після чого призначено службове розслідування.

16. В ході службового розслідування капітан ОСОБА_2 дав пояснення, за змістом яких з квітня 2015 року по травень 2016 року він виконував обов`язки офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу. Матеріальні засоби номенклатури відділення інженерного облаштування державного кордону передані майору ОСОБА_1 13 травня 2015 року, що підтверджено актом прийому-передачі посади. Нестач та надлишків матеріальних цінностей при цьому виявлено не було.

17. Майор ОСОБА_1 пояснив, що прийом-передачу посади оформлено у вигляді донесення на ім`я начальника СхРУ ДПСУ від 12 травня 2015 року № Т/71-966 із вказаними проблемними питаннями щодо передачі матеріальних цінностей до підрозділів, які перебували в оперативному підпорядкуванні ОВВ «Краматорськ». Нестачі інженерного майна не виявлено. Протягом липня-вересня 2015 року здійснено встановлення службових модулів. Дозабезпечення необхідної кількості службових модулів здійснювалось за рахунок перерозподілу серед підрозділів ОВВ «Краматорськ». Участі у переміщенні службових модулів майор ОСОБА_1 не брав. Наявність модулів на місцях їх встановлення він перевіряв особисто не менше одного разу на місяць. Разом з цим він не знає з яких місць несення служби здійснено переміщення службових модулів під час облаштування КПП «Зайцеве». Ведення належного обліку інженерного майна він не здійснював, видачу майна в підпорядковані підрозділи проводив по Книзі видачі майна у тимчасове користування, звірки обліків майна з відділенням інженерного облаштування державного кордону Харківського ПЗ не проводив. Зі слів майора ОСОБА_1 , під час переміщення на посаду начальника відділення ракетно-артилерійського забезпечення Краматорського прикордонного загону, інженерне майно та посаду офіцера сертору логістики ОВВ «Краматорськ» він нікому не передавав, донесень про необхідність здійснення прийому-передачі матеріальних цінностей у зв`язку з призначенням на іншу посаду СхРУ та Харківського ПЗ не надсилав.

18. З пояснень полковника ОСОБА_3 встановлено, що рішення щодо переміщення наявних службових модулів доводилось до зацікавлених осіб та відповідальної посадової особи офіцера сектору логістики ОВВ «Краматорськ» - майора ОСОБА_1 Доповідей від нього про нестачу службового модуля не надходило.

19. За змістом складеного за результатами службового розслідування висновку, група при проведенні цього розслідування дійшла висновків про те, що факт нестачі службових модулів, що перебувають на обліку у Харківському ПЗ, виявлено під час прийому-передачі інженерного майна з ОВВ «Краматорськ» до Краматорського ПЗ мав місце. Крім того, беручи до уваги матеріали, зібрані під час проведення службового розслідування, група дійшла висновку про порушення майором ОСОБА_1 в період виконання обов`язків офіцеру сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації п.п. м. Краматорськ) СхРУ ДПСУ статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України; статей 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України; пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України; пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язки яких належить здійснення управління кордонами; пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військові служби в ДПС України тощо.

20. Порушення майора ОСОБА_1 полягають у тому, що, обіймаючи посаду офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) Східного регіональною управління Державної прикордонної служби України, отримавши за посадою по акту приймання посади від 13 травня 2015 року під звіт інженерно-технічне майно відділу, у тому числі 15 службових модулів, діючи протиправно, що полягало у неналежному виконанні покладених на нього обов`язків, допустив втрату (недостачу) військового майна - одного службового модуля.

21. Окрім того, майор ОСОБА_1 в період виконання ним обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ), не забезпечив (не здійснив) відповідних обліків військового майна, яке він прийняв під час вступу до посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (за місцем дислокації н.п. м. Краматорськ). Належний контроль за отриманим, ввіреним йому військовим майном, не здійснив.

22. Беручи до уваги викладене, група при проведенні цього службового розслідування дійшла висновку про заподіяння майором ОСОБА_1 матеріальної шкоди державі та необхідність притягнення цього військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності у розмірі, що, згідно з довідкою про вартісну оцінку заподіяної шкоди, становить 62708 гривень 00 коп.

23. При проведенні цього службового розслідування отримано висновок про вчинення майором ОСОБА_1 правопорушення, а також заподіяння матеріальної шкоди з необережною формою вини. Під час проведення службового розслідування заперечень, заяв або клопотань від майора ОСОБА_1 не надходило. Основними причинами та умовами допущених порушень визначено недбале ставлення майора ОСОБА_1 в період виконання ним обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) до обов`язків військової служби. Незабезпечення (не здійснення) майором ОСОБА_1 відповідних обліків військового майна, яке він прийняв під час вступу до посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ). Не забезпечення (не здійснення) майором ОСОБА_1 контролю, за військовим майном, яке ним же було прийняте під час вступу до посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ).

24. Виходячи з викладеного, запропоновано, у тому числі за порушення майором ОСОБА_1 в період виконання обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06 серпня 1998 року № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05 липня 2011 № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, розглянути питання про притягнення його до юридичної (адміністративної/дисциплінарної) відповідальності правами начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.

25. Крім цього, відповідно до пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, запропоновано притягнути майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 62708,00 грн.

26. Викладені у висновку обставини підтверджуються поясненнями службових осіб, що містяться в матеріалах справи.

27. Наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 708-АГ від 17 листопада 2016 року майора прикордонної служби ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього вартість службового модуля, що становить 59311,60 грн.

28. Позивач, вважаючи зазначений наказ протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

29. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

33. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком держави (стаття 3 Конституції України).

34. Згідно з преамбулою Статуту внутрішньої служби ЗС України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року « 548-XIV, цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

35. Відповідно до статей 26, 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

36. Згідно з пунктом 1 та 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку й майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

37. Пунктом 20.1. Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України від 05 липня 2011 року № 330/151/809/434/146, передбачено, що від працівників вимагається суворо дотримуватися встановленого розпорядку дня; раціонально використовувати робочий час; при мінімальних затратах робочого часу та державних ресурсів забезпечувати максимальне виконання доручених завдань; належним чином виконувати функції, пов`язані зі своєю посадою, підтримуючи довіру суспільства до органу, в якому проходить службу чи працює, у тому числі утримуватися від дій, які можуть завдати шкоди службі; не займатися будь-якою сторонньою справою у робочий час; не допускати прибуття на службу (на роботу) або перебування на службі (на роботі) в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

38. Підпунктом 1.1. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

39. Згідно з пунктом 2 Положення № 243, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

40. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

41. Пунктом 3 Положення № 243 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

42. Згідно з пунктом 13 зазначеного Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

43. Відповідно до пункту 1 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючого Прикордонними військами України від 06.08.1998 року № 328, це положення визначає основи організації та ведення військового (корабельного) господарства тощо.

44. Пунктом 22 Положення № 328 встановлено, що усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, зобов`язані: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, порадників, інструкцій та інших керівних документів щодо організації й ведення військового (корабельного) господарства, неухильно дотримуватись їх у своїй діяльності; розробляти й організовувати проведення заходів з метою подальшого підвищення бойової та мобілізаційної готовності підпорядкованих служб (служби); правильно визначати потреби та знати рівень забезпеченості підрозділів, частин (з`єднань) матеріальними засобами і коштами у підпорядкованих службах для забезпечення бойової й мобілізаційної готовності, бойової готовності спеціальних споруд, бойової підготовки та виховної роботи і створення необхідних матеріально побутових умов особовому складу; своєчасно робити розрахунки, витребовувати та одержувати необхідні військовій частині (з`єднанню) за табелями і нормами матеріальні засоби та кошти й організовувати безперервне забезпечення ними підрозділів (частин) по підпорядкованих службах (службі); організовувати й контролювати ведення обліку, правильне зберігання та своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт і технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казарменно-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), утратами, нестачами, псуванням і розкраданням; розробляти розрахунки необхідних коштів по підпорядкованих службах (службі) і коригувати їх згідно з затвердженими призначеннями; дозволяти у межах наданих прав і затверджених сум видачу підзвітних сум і авансів, а також затверджувати авансові звіти й видаткові документи; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризації матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі); постійно вживати заходи для вдосконалення та розвитку військового (корабельного) господарства (служби), вивчати, узагальнювати й поширювати передовий досвід його ведення (роботу служби); вносити пропозиції до річного плану заходів щодо капітального та поточного ремонту і організовувати їх виконання; організовувати підготовку казарменно-житлового фонду, розплідників службових собак, комунальних споруд, мереж об`єктів господарського, технічного та медичного призначення до експлуатації у зимових та літніх умовах; організовувати проведення обліку земельних ділянок і казарменно-житлового фонду, які знаходяться на балансі військових частин (з`єднань); організовувати повірку й таврування засобів вимірювання, безпечну експлуатацію, своєчасне проведення оглядів і випробувань (перевірок) об`єктів державного технічного нагляду; розробляти заходи по службах (службі) для внесення у річний господарський план, річний та місячний плани експлуатації ремонту бойової та іншої техніки, організовувати і контролювати їх виконання; організовувати економічну роботу в підрозділах (частинах) і службах, розробляти заходи для внесення у річний план економічної роботи частини (з`єднання) та забезпечувати їх виконання; готувати матеріали для висновку про списання за рахунок держави передчасно зношених та втрачених матеріальних засобів і коштів, а також акти на списання (переведення у нижчу категорію якісного стану) зброї, бойової та іншої техніки, майна, інших матеріальних засобів; вести узагальнений облік відносно втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних (вартісних) показниках; контролювати надходження затверджених актів про списання матеріально-технічних засобів і достовірність звітних показників з цих питань; знати наявність, стан, тактико-технічні характеристики та правила експлуатації озброєння, бойової, іншої техніки у підпорядкованих службах (службі) і вміти організовувати їх експлуатацію та ремонт.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

46. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

48. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям начальником Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України наказу № 708-АГ від 17 листопада 2016 року, яким майора прикордонної служби ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього вартість службового модуля, що становить 59311,60 грн.

49. Суди також встановили, що це стягнення застосоване до позивача за порушення ним в період виконання обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06 серпня 1998 року № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05 липня 2011 № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, розглянути питання про притягнення його до юридичної (адміністративної/дисциплінарної) відповідальності правами начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.

50. У зв`язку з встановленими порушеннями, у висновку службового розслідування запропоновано, відповідно до пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, притягнути майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 62708,00 грн.

51. Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби № 149-АГ від 13 березня 2017 року пункт 1 наказу № 708 від 17 листопада 2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків» викладено в наступній редакції: «За порушення майором ОСОБА_1 , в період виконання ним обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем н.п. Краматорськ) Східного регіонального Управління Держприкордонслужби України статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України - притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 59311,60 гривень».

52. Розглядаючи цю справу по суті, суд першої інстанції, врахувавши наявні в справі докази провини позивача, що полягала у порушенні ним вказаних в спірному наказі норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та належне доведення відповідачем правомірності цього наказу.

53. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав ці висновки суду першої інстанції помилковими з тих підстав, що приймаючи накази № 149-АГ від 13 березня 2017 та № 708 від 17 листопада 2016 року відповідач керувався пунктом 13 Положення № 243, яким передбачено вичерпний перелік випадків, коли військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, а саме: 1) у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; 2) приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; 3) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; 4) дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; 5) недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

54. Враховуючи це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що для застосування до позивача матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди відсутні підстави, перелічені в підпунктах 1-4 попереднього абзацу, оскільки в наданих суду доказах зазначено про знаходження майна на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 , а не про передачу йому майна під звіт. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вказав на відсутність правових підстав для застосування відповідачем пункту 13 Положення № 243

55. Верховний Суд вважає помилковим такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

56. Суд першої інстанції встановив зі змісту спірного наказу, що вина позивача у вчиненому полягає у порушенні ним статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06 серпня 1998 року № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05 липня 2011 № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, розглянути питання про притягнення його до юридичної (адміністративної/дисциплінарної) відповідальності правами начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.

57. Цей наказ, як і наказ № 149-АГ від 13 березня 2017, не містить посилань, як на підставу застосування до позивача спірного стягнення, на пункт 13 Положення № 243.

58. Втім, таке посилання міститься у висновку службового розслідування висновку, проведеного за фактом нестачі службового майна та затвердженого 12 жовтня 2016 року.

59. Крім цього, вказаний висновок містить інформацію про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 Кримінального кодексу України, пов`язаного з викраденням невстановленими особами інженерно-технічного майна - службового модуля, та направлення у зв`язку з цим до Головного управління Національної поліції в Луганській області повідомлення про кримінальне правопорушення з додаванням копій висновку та матеріалів службового розслідування.

60. Отже, Верховний Суд констатує, що в спірних правовідносинах має місце випадок, коли військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, а саме: дії (бездіяльність), що мають ознаки злочину (пп. 14 пункту 13 Положення № 243).

61. Крім цього, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що, в силу пункту 2 Положення № 328, позивач виконував обов`язки з організації збереження ввіреного йому під підпис військового майна.

62. За цих обставин протилежний висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

63. Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірний наказ відповідача є правомірним та підстави для його скасування судом відсутні.

64. Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.

65. Водночас, Верховний Суд зазначає про помилковість твердження позивача, викладеного у запереченнях на касаційну скаргу відповідача, про те, що службове розслідування в спірних правовідносинах проведено неповноважною особою, оскільки полковник ОСОБА_4 , який був призначений старшим групи, був його безпосереднім начальником.

66. Однак, безпосереднім начальником позивача, який обіймав посаду офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу ( з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ), був начальник сектору логістики ОВВ «Краматорськ, а прямим - начальник ОВВ «Краматорськ». ОСОБА_4 проходив службу на посаді офіцера інженерно-технічного відділу регіонального управління.

67. Крім цього, у контексті оцінки доводів заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

68. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

69. Зважаючи на приписи статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року в цій справі скасувати.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова