Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа №804/7239/16

касаційне провадження №К/9901/40705/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (суддя Добродняк І.Ю.) у справі №804/7239/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС БІЛД СЕРВІС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2016 №0007032100, від 21.06.2016 №0003021411.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2016 позовні вимоги задовольнив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.02.2017 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 повернув скаржнику.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області 16.03.2017 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач не мав можливості сплатити судовий збір через відсутність фінансування. У той же час сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в межах строку апеляційного оскарження, однак, у зв`язку з ненаданням документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.01.2017 залишив її без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідач недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунув, надав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016, яке мотивовано тим, що згідно тимчасового кошторису на перший квартал 2017 року видатки на сплату судового збору відсутні.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.02.2017 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу скаржнику.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення виходив з того, що наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору. Крім цього, відповідачем не надано доказів на підтвердження зміни майнового стану в майбутньому, що забезпечить можливість сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Отже, одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

У той же час, положеннями частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідач, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Доказів вжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень останнім суду не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача підстав для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частинами першою та третьою якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху, згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017, стало те, що відповідачем не надано документ про сплату судового збору.

Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху податковий орган отримав 24.01.2017.

На виконання вимог вищевказаної ухвали від відповідача 13.02.2017 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено та повернуто апеляційну скаргу відповідачу.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення такої апеляційної скарги є правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у справі №804/7239/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк