Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа №489/1003/17

провадження №К/9901/25176/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Коваленко Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Запорожана Д.В., суддів - Яковлєва О.В., Танасогло Т.М.) у справі №489/1003/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області про скасування постанови.

I. ПРОЦЕДУРА

1. В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області про скасування постанови від 11.03.2016 №38 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

2. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.06.2017 адміністративний позов задоволено частково.

3. Відповідачем на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 постанову суду першої інстанції скасовано, а позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.

5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області про скасування постанови, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

7. Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позивачем даного позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

8. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

9. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

10. Постановою відповідача від 11.03.2016 №38 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

11. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач неодноразово направляв спірне рішення ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією, однак конверти повертались відправнику у зв'язку з відмовою адресата від їх отримання.

12. Інспекцією направлено спірну постанову до відділу поліції для вручення позивачу.

13. Відповідно до наявного в матеріалах справи рапорту співробітника поліції, 23.05.2016 (а.с. 33) позивач в черговий раз відмовився отримувати спірне рішення.

14. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свої прав коли йому приходила рекомендована кореспонденція, а також коли йому безпосередньо працівник поліції повідомив про наявність спірного рішення і запропонував його отримати, а саме: 23.05.2016.

15. Позивач звернувся з даним позовом 27.02.2017, тобто з пропуском встановлених ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позивачем даного позову) строків, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 123 КАС України залишив позов без розгляду.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкових висновків, оскільки він (позивач) спірне рішення не отримував, а матеріали справи не містять доказів про відмову позивача від отримання зазначеної поштової кореспонденції. Окремо позивач зазначив, що спірна постанова відповідача є незаконною, оскільки винесена за його відсутності та без повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

17. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

IV. ОЦІНКА СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

19. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Позивач під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій наголошував, що він не отримував постанови відповідача від 11.03.2016, а про її існування йому стало відомо лише 21.02.2017.

21. На противагу твердженням позивача Інспекцією надано до суду ряд доказів, які на думку відповідача підтверджують обізнаність позивача щодо наявності спірного рішення.

22. Як вже зазначено вище, суд апеляційної інстанції дослідив наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції від 23.05.2016, за змістом якого позивач особисто відмовився отримати від працівника поліції оскаржуване рішення відповідача, та дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав саме 23.05.2016 (навіть якщо не брати до уваги рекомендовану кореспонденцію, яка направлялась позивачу поштою та поверталась до Інспекції).

23. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

24. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

26. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

27. Заявник касаційної скарги не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми процесуального права.

28. З огляду на викладене, беручи до уваги висновок суду апеляційної інстанції щодо дати, з якої позивач повинен був дізнатись про наявність спірного рішення відповідача, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

29. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 345, 350 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №489/1003/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя Н.В. Коваленко