Історія справи
Ухвала КАС ВП від 23.04.2020 року у справі №804/7985/14
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №804/7985/14
адміністративне провадження №К/9901/6500/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 (суддя Тулянцева І.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 (Головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді: Туркіна Л.П., Проценко О.А.)
у справі № 804/7985/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН»
до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (далі - позивач, ТОВ «ЛАН») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «С» від 29.04.2014 № 0000152205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 683 724,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.04.2014 № 0000142205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 196 321,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.04.2014 № 0000132205 з податку на додану вартість в розмірі 411 176,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі - 330 431,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 80 745,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «С» від 29.04.2014 № 0000152205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 683 724,00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.04.2014 № 0000142205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 196 321,00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.04.2014 № 0000132205 з податку на додану вартість в розмірі 411 176 грн. в частині донарахування грошових зобов`язань в розмірі - 407 008,83 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі - 327 097,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 79 911,16 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Альянс - Сервіс - Буд», ТОВ «Дойче Агро Компані» та ТОВ «Дніпропетровська обласна земельна агенція» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Крім того, позивачем безпідставно були завищені показники податкового кредиту по операціям із списання товарно - матеріальних цінностей, які не були використані в господарській діяльності. Також, в ході перевірки було встановлено порушення порядку ведення касових операцій за що передбачена відповідальність на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р № 436.
Позивач процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.03.2012 по 03.04.2014 (термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів відповідно до наказу від 27.03.2014 № 238), на підставі наказу від 04.03.2014 № 179, направлень від 14.03.2014 № 104, № 105, № 106, № 107, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ЛАН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 10.04.2014 № 54-22.05-30155244.
За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог - частини 1 статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, статті 22, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суми ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства по рядку 14 декларації як суб`єкта спеціального режиму оподаткування в розмірі 127 486,00 грн; завищено суму податку на додану вартість, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку по рядку 15 спеціальних декларацій від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва, в тому числі продукції (крім підакцизних товарів), виготовленої на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, за виключенням операцій по продажі переробним підприємствам молока та м`яса в живій вазі на загальну суму 68 835,00 грн; занижено податок на додану вартість по загальній декларації, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 330 431,00 грн;
- пункту 3.5 глави 3, пунктів 5.1, 5.8 глави 5 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 - перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 341 862,14 грн, у зв`язку із чим застосовується штрафна санкція в розмірі 683 724,28 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.04.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000152205, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 683 724 грн, № 0000142205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України» за штрафними санкціями на суму 196 321 грн, № 0000132205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 411 176 грн, в тому числі 330 431 грн - за основним платежем та 80 745 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з такого.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
На думку відповідача, позивачем занижено показники у рядку 1 Декларацій "Операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" на суму 331 432,0 грн.
Разом з тим, зі змісту акта перевірки від 10.04.2014 № 54-22.05-30155244 вбачається, що у ході проведення перевірки посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ аналіз первинних документів податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "ЛАН" на предмет їх відповідності та повноти відображення усіх показників фактично не здійснювався. Відповідачем в акті перевірки жодним чином не відображено які фактичні обставини були встановлені та які конкретно первинні документи були досліджені в ході перевірки, що вплинуло на висновки контролюючого органу про суми завищеного податкового кредиту по продукції, списаній на підставі актів списання, та чи дійсно вона не використовувалась в господарській діяльності.
Відтак вірним є висновки судів попередніх інстанцій, що податковим законодавством передбачено обов`язок платника податку відкоригувати податковий кредит та нарахувати податкові зобов`язання в тому випадку, коли суми ПДВ, сплачені (нараховані) при виготовленні (придбанні) продукції та включені до складу податкового кредиту за товари, які не використовуються в господарській діяльності підприємства.
Однак, податковим органом не доведено факту вчинення позивачем вказаного порушення, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 № 0000132205.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Альянс-Сервіс Буд", ТОВ "Дойче Агро Компані" та ТОВ "Дніпропетровська ОЗА".
Судами встановлено, що на підтвердження реальності правовідносин між позивачем та його контрагентів ТОВ «Альянс-Сервіс Буд», ТОВ «Дойче Агро Компані» та ТОВ «Дніпропетровська ОЗА» надані договори поставки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.
При цьому до висновків про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами контролюючий орган дійшов на підставі аналізу податкової інформації з інформаційних баз податкового органу.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що аналіз реальності господарських операцій повинен здійснюватися на підставі первинних документів. Отримана податкова інформація про можливі порушення платниками податків податкового законодавства не може слугувати підставою для висновків про відсутність реального характеру господарської діяльності та повинна перевірятися під час проведення податкової перевірки.
За результатами проведеної відповідачем перевірки Товариства "ЛАН" встановлено порушення позивачем пункту 3.5, пункту 5.1 Положення про ведення касових операцій у національні валюті України, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме, перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 341862,14 грн.
Судами встановлено, що фактичною підставою для висновків податкового органу щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства слугували встановлені в ході перевірки обставини, що у прийнятих до каси підприємства видаткових касових ордерів від 31.10.2011 не підтверджений підписом одержувача готівки в сумі 135 000,00 грн (залишок готівки на кінець дня складає 16103,80 грн), видатковий касовий ордер від 24.10.2011 не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 138000,00 грн (залишок готівки на кінець дня складає 7165,08 грн), видатковий касовий ордер від 11.10.2011 не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 17000,00 грн (залишок готівки на кінець дня складає 2433,26 грн).
На думку податкового органу, оскільки в зазначених видаткових касових ордерах відсутні підписи осіб, які безпосередньо отримали готівку, а також на момент перевірки були відсутні документи, які підтверджують факт здавання виручки до банку, вказані обставини свідчать про перевищення ліміту готівки в касі підприємства.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637).
Визначення касових операцій міститься у пункту 1.2 Положення № 637, згідно якого "касові операції" - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
В силу положень п. 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. При цьому виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення (п. 2.7 Положення № 637).
Також, пунктом 1.2 Положення № 637, визначено, що "ліміт залишку готівки в касі" (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
У відповідності до пункту 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Відповідно до пункту 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Пунктом 3.7 Положення № 637 встановлено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.
Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку.
Також слід зазначити, що згідно пункту 3.11 Положення № 637 прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.
В силу пункту 5.10 Положення готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були використані підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.
Згідно матеріалів справи, грошові кошти отримані головним бухгалтером підприємства Ілларіоновою І.А. по видатковим касовим ордерам від 31.10.2011, від 24.10.2011, від 11.10.2011 для здачі в АТ «Райффайзен Банк аваль» були в той же день здані в банк, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями банку.
Зважаючи на те, що в ході розгляду справи встановлено факт здавання грошових коштів, виданих з каси підприємства головному бухгалтеру Ілларіоновій І.А. до банківської установи у день оформлення видаткових касових ордерів, суди дійшли вірного висновку, що відсутність на видаткових ордерах від 31.10.2011, від 24.10.2011, від11.10.2011 підпису особи, що безпосередньо отримала грошові кошти не свідчить про перевищення ліміту готівки в касі підприємства. Крім того, відповідачем не доведено факту видачі коштів без належного видаткового документу, оскільки наявні в матеріалах справи копії видаткових касових ордерів містять усі необхідні реквізити, в т.ч. і підписи головного бухгалтера підприємства, яка безпосередньо і здійснювала здавання до банку готівкових коштів.
Касаційна скарга не містить інших доводів про порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі № 804/7985/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко