Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа №420/24331/21

провадження № К/990/22627/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (у складі головуючого судді Корой С.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року (у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.) у справі №420/24331/21,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 03 грудня 2021 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (далі - Інститут, позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) в якому просив стягнути витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 24 734,37 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року, позов Інституту було повернуто на підставі пункту 8 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Суди попередніх інстанцій виходили з дати отримання відповідачем повідомлення, за яким його зобов`язано протягом 30 днів відшкодувати відповідні витрати. На думку судів попередніх інстанцій, оскільки станом на дату звернення Інституту до суду з даною позовною заявою (03.12.2021), у відповідача не сплинув строк для добровільної сплати витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у позивача не виникли підстави для звернення до суду з позовом про їх стягнення.

4. Суд першої інстанції, дійшовши вказаних висновків, послався на Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі - Порядок №261).

5. Натомість, суд апеляційної інстанції вважав доречними зауваження апелянта про те, що суд першої інстанції помилково керувався вимогами Порядку №261, оскільки відповідач проходив військову службу (навчання) у Збройних Силах України, а не перебував на службі в поліції, а тому на спірні правовідносини розповсюджується дія Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).

6. Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 із сумою до відшкодування витрат був не згоден та відмовився добровільно відшкодувати Міністерству оборони України, в особі Інституту, витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки Інститут надав відповідний строк відповідачу для добровільного виконання та повинен його дотриматись; незгода відповідача відшкодовувати витрати на навчання, зазначена у відповідному повідомленні, не свідчить про те, що він безперечно не відшкодує такі витрати протягом тридцяти днів. У свою чергу, суд апеляційної інстанції вважав, що подання позову до спливу тридцятиденного строку, наданого для добровільного відшкодування витрат, може покласти надмірний тягар для фізичної особи, у випадку, якщо така особа відшкодує відповідні витрати в добровільному порядку.

7. Окрім іншого, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із необхідністю застосування пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України при повернення позовної заяви у цій справі, посилався на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №826/14908/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

8. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №420/24331/21, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

9. Позивач повторно вказує на помилковість застосування судом першої інстанції норм Порядку № 261 та необхідність застосування Порядку №964 за спірних правовідносин.

10. Із посиланням на положення частини 5 статті 122 КАС України, скаржник зазначає, що Інститут законодавчо не обмежений звертатись до адміністративного суду раніше спливу місячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, у разі відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

11. Окрім того, позивач вказує на нерелевантність застосування до спірних правовідносин правових висновків, висловлених у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №826/14908/18.

12. Скаржник також просить врахувати, що станом на день формування даної касаційної скарги (22.08.2022) відповідачем витрати, пов`язані із утриманням в Інституті, в добровільному порядку так і не було відшкодовано.

13. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Касаційна скарга Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до Верховного Суду надійшла 22 серпня 2022 року.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №420/24331/21.

17. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Міністерством оборони України, в особі начальника Інституту, та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який, відповідно до наказу начальника Інституту від 17.07.2019 №14-РС, набрав чинності 17.07.2019.

19. Далі, ОСОБА_1 був відрахований з навчання за наказом ректора Національного університету «Одеська морська академія» від 02.11.2021 №1664 за академічну неуспішність та виключений зі списків особового складу наказом начальника Інституту від 17.11.2021 №224.

20. Наказом начальника Інституту від 17.11.2021 №224, зокрема, оголошено ОСОБА_1 суму до відшкодування за час навчання в Інституті (24 734,37 грн.) та надано строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування цих витрат.

21. 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений з повідомленням про обов`язок протягом 30 днів з дня підписання цього повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

22. У цьому повідомленні ОСОБА_1 вказав, що із сумою до відшкодування витрат не згоден, а також не згоден її відшкодовувати в добровільному порядку.

23. За змістом вказаного документа, в разі відмови від добровільного відшкодування або невідшкодування витрат протягом 30 днів з дня підписання повідомлення стягнення зазначених сум буде здійснено в судовому порядку.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

26. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

27. Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

28. Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

29. Положеннями частини 2 статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

30. Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

31. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

32. Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

33. Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

34. Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 24 734,37 грн.

35. Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

36. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964.

37. Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

38. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

39. Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12.12.2018).

40. Отже до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини 5 статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №160/11957/19).

41. Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

42. Як вказано у позовній заяві наказом від 02.11.2021 № 1664 відповідача відраховано з навчання за академічну неуспішність та виключено зі списків особового складу наказом начальника Інституту від 17.11.2021 № 224. Зазначеним наказом відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 24 734,37 грн., та надано 30-денний строк для добровільного відшкодування зазначеної суми.

43. Як зазначалось вище, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

44. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів могло були реалізоване лише після закінчення тридцятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача.

45. Таким чином, звернення до суду із цим позовом до закінчення 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів, було передчасним.

46. Факт незгоди відповідача із сумою та необхідністю її відшкодувати, не дає підстав вважати, що відбулось порушення прав позивача до закінчення 30-денного терміну, оскільки відповідач, одночасно заявивши незгоду із відшкодуванням у повідомленні, не обмежений у встановлений строк здійснити відповідне відшкодування в добровільному порядку.

47. Водночас, позивач не обмежений був повторно звернутись до суду після закінчення визначеного 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів.

48. Повертаючись до вимог процесуального закону, слід зазначити, що пункт 8 частини 4 статті 169 КАС України як на підставу для повернення позовної заяви визначає подання суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, позовної заяви із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень.

49. Як вже зазначалось вище, при зверненні до суду із подібними позовними заявами, суб`єкти владних повноважень користуються нормами щодо строку звернення до суду, передбаченими саме частиною 5 (місячний строк), а не частиною 2 статті 122 КАС України (шести-, або тримісячний строк).

50. Водночас, пункт 4 частини 4 статті 169 КАС України визначає, зокрема, що позовна заява повертається позивачеві, якщо на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

51. За встановлених обставин у цій справі, слід констатувати, що на момент звернення позивача із позовом (03.12.2021) не сплив визначений строк для досудового врегулювання спору. А відтак, для повернення даної позовної заяви необхідно було керуватись пунктом 4 частини 4 статті 169 КАС України.

52. Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо повернення позовної заяви, однак із помилкових мотивів та на підставі процесуальної норми, яка не підлягала застосуванню.

53. Окрім того, встановлено, що суд апеляційної інстанції, констатуючи застосування судом першої інстанції норм права, що не підлягали застосуванню, а саме - Порядку №261, зміни мотивів оскаржуваної ухвали не здійснив.

54. Таким чином, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції.

55. В контексті наведеного, Верховний Суд також погоджується із доводами касаційної скарги щодо нерелевантності до застосування у спірних правовідносинах правових висновків висловлених у постанові Верховного Суду у справі №826/14908/18, на яку посилався суд апеляційної інстанції.

56. Так, у справі №826/14908/18 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» про стягнення штрафних санкцій спір стосувався стягнення в дохід Державного бюджету штрафу за порушення валютного законодавства згідно постанови НБУ про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

57. Таким чином, у справі №826/14908/18, на відміну від цієї справи, була заявлена позовна вимога про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, що зумовлювало застосування пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України.

58. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 351 КАС України).

61. Відповідно до частини 4 статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

62. Із врахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви Інституту, проте, із підстав, передбачених пунктом 4, а не пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України. А відтак касаційна скарга підлягає частковому задоволенні, а оскаржувані судові рішення зміні в частині мотивів.

63. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 343 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №420/24331/21 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №420/24331/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду