Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №140/1134/19

адміністративне провадження №К/9901/29149/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №140/1134/19

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, ухвалене в складі: головуючого судді Димарчук Т.М., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, прийняту в складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Глушка І.В., Матковської З.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - Ліквідаційна комісія Управління МВС України у Волинській області, відповідач) із вимогами:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зміні формулювання наказу від 21 жовтня 2010 року №420 о/с про звільнення зі служби та зобов`язання змінити формулювання наказу від 21 жовтня 2010 року №420 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком і направити його до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 21 жовтня 2010 року він досяг граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ і граничного віку перебування в запасі Збройних Сил України, у зв`язку з чим підлягав звільненню зі служби відповідно до підпункту «а» пункту 65 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

4. У зв`язку з досягненням 15 вересня 2008 року граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ (45 років) позивач звернувся до Управління МВС України у Волинській області з рапортом, у якому виявив бажання продовжити службу до досягнення 50-річного віку.

5. Наказом начальника Управління МВС України у Волинській області від 18 грудня 2008 року №217 о/с капітану міліції ОСОБА_1, старшому державтоінспектору автомобільно-технічної інспекції Відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ Управління МВС України у Волинській області продовжено строк служби в органах внутрішніх справ до 10 грудня 2009 року.

6. Наказом начальника Управління МВС України у Волинській області від 17 лютого 2010 року № 44 о/с майору міліції ОСОБА_1, начальнику Відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ Управління МВС України у Волинській області продовжено строк служби в органах внутрішніх справ до 12 лютого 2011 року.

7. На підставі рапорта ОСОБА_1 від 20 жовтня 2010 року та з урахування висновку Військово-лікарської комісії наказом начальника Управління МВС України у Волинській області від 21 жовтня 2010 року № 440 о/с «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_1, начальника Відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування смт Іваничі та району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ Управління МВС України у Волинській області було звільнено з органів МВС України у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «б» пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 23 жовтня 2010 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).

8. 06 грудня 2018 року та 21 січня 2019 року позивач звертався до Ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області із заявами, в яких вимагав змінити підставу звільнення, зазначену в наказі Управління МВС України у Волинській області від 21 жовтня 2010 року №440 о/с, указавши, що його звільнено у відставку за віком відповідно до підпункту «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

9. З аналогічною заявою 21 лютого 2019 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України.

10. Листом від 04 лютого 2019 року № 3/7-10/М Ліквідаційна комісія Управління МВС України у Волинській області повідомила позивача про відсутність правових підстав для внесення змін до наказу про звільнення.

11. Аналогічні роз`яснення були надані МВС України в листі від 05 березня 2019 року №22/1/1-М-548.

12. Не погоджуючись з указаною відмовою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

14. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути звільнені у відставку на підставі підпункту «а» пункту 65 Положення №114 за умови досягнення граничного віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, а також досягнення граничного віку перебування в запасі у військовому званні, яке такій особі було присвоєно.

15. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач звільнився зі служби в органах внутрішніх справ України у званні лейтенанта у віці 47 років, тоді як граничний вік перебування в запасі Збройних Сил України осіб молодшого офіцерського складу становить 50 років.

16. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не міг бути звільнений у відставку на підставі підпункту «а» пункту 65 Положення №114, оскільки не досяг граничного віку перебування в запасі Збройних Сил України.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

17. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

18. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для звільнення його з підстав, передбачених підпунктом «а» » пункту 65 Положення №114.

19. Позивач, посилаючись на відомості, що містяться в його військовому квитку, доводить, що на момент звільнення мав військове звання «лейтенант» і був віднесений до запасу Збройних Сил України першого розряду, у зв`язку з чим граничним віком перебування в запасі Збройних Сил України для нього є 45 років, а не 50 років, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.

20. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Частиною першою статті 7 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 565-XII) установлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

23. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №565-XII особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

24. Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням №114.

25. Згідно з пунктом 7 Положення №114 особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років.

26. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

27. Згідно з абзацом другим пункту 8 Положення №114 при необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п`яти років: особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

28. Підпунктом «а» пункту 62 Положення №114 передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, установленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби.

29. Водночас відповідно до підпункту «а» пункту 65 Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - у разі досягненні граничного віку, установленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

30. Граничні строки перебування військовозобов`язаних в запасі Збройних Сил України визначено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII).

31. Частиною першою статті 27 Закону №2232-XII передбачено, що в запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.

32. Відповідно до частин 7-9 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії. До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов`язані-жінки.

33. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

34. Частиною третьою статті 28 Закону №2232-XII передбачено, що особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд: молодший офіцерський склад - до 45 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років; полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років; вищий офіцерський склад - до 60 років; 2) другий розряд: молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років; полковник (капітан 1 рангу) - до 60 років; вищий офіцерський склад - до 65 років.

35. Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону №2232-XII граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Правовідносини, пов`язані із проходженням служби в органах внутрішніх справ, урегульовані спеціальним законодавством, зокрема нормами Закону №565-XII та Положення №114, аналіз яких дає підстави для висновку, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути звільнені у відставку на підставі підпункту «а» пункту 65 Положення №114 за умови досягнення граничного віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, а також досягнення граничного віку перебування в запасі у військовому званні, яке такій особі було присвоєно.

37. Як установили суди попередніх інстанцій, на момент звільнення позивачеві було присвоєне спеціальне звання «майор міліції» та військове звання «лейтенант».

38. Відповідно до пункту 7 Положення №114 та статей 27 та 28 Закону №2232-XII граничний вік перебування на службі особи середнього і старшого начальницького складу становить 45 років (і може бути продовжений на строк не більше п`яти років), тоді як граничний вік перебування в запасі осіб молодшого офіцерського складу становить 50 років.

39. Суди попередніх інстанцій установили, що на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ позивачеві виповнилося 47 років.

40. З урахуванням викладеного, Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач під час звільнення не досяг граничного віку перебування в запасі Збройних Сил України, у зв`язку з чим Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для звільнення позивача відповідно до підпункту «а» пункту 65 Положення №114.

41. Доводи позивача про те, що відповідно до інформації, яка містилася в його військовому квитку, він відносився до першого розряду запасу Збройних Сил України, для якого граничний вік перебування в запасі становить 45 років, зазначених висновків не спростовують.

42. Суд зазначає, що позивач помилково ототожнює граничний вік перебування в запасі Збройних Сил України з віком, залежно від якого військовослужбовці, які перебувають в запасі, поділяються на розряди.

43. З аналізу статті 28 Закону №2232-XII випливає, що залежно від віку, особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди. До першого розряду запасу відноситься, зокрема молодший офіцерський склад у віці до 45 років. До другого розряду відноситься молодший офіцерський склад у віці до 50 років.

44. Таким чином, досягнення особою молодшого офіцерського складу віку 45 років є підставою для зміни її розряду (з першого на другий). Водночас ця обставина не є підставою для припинення військового обліку й переведення у відставку.

45. Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону №2232-XII граничним віком перебування в запасі є граничний вік перебування в запасі другого розряду. Тобто для осіб молодшого офіцерського складу граничний вік перебування в запасі становить 50 років.

46. Оскільки на момент звільнення позивач указаного віку не досяг, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

47. Положеннями частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

51. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

52. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

53. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

54. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

55. Судові витрати не розподіляються.

56. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко