Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/4352/18 826/12421/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року (Горяйнов А.М.) у справі №826/12421/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» (далі - позивач, ТОВ «Господарник») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 березня 2014 року №000360/22-08 та №000361/22-03.

Крім того, Київський апеляційний адміністративний суд виніс окрему ухвалу від 30 жовтня 2014 року, якою з метою усунення причин та умов, що сприяли зловживанню відповідачем своїми процесуальними правами під час апеляційного розгляду справи №826/1242/14, зобов'язав наведені факти довести до відома керівника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві. Про вжиті заходи повідомити Київський апеляційний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Приймаючи спірну окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неприбуття в судове засідання особи, яка заявила клопотання про розгляд справи за її участі є зловживанням процесуальними правами, передбаченими частиною 3 статті 49 та частиною 3 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на необґрунтованість спірного судового рішення та невідповідність висновків судів обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у вчиненні дій для забезпечення явки уповноваженого представника у судове засідання, однак, зважаючи на велику завантаженість, останній не зміг бути присутнім у судовому засіданні, оскільки перебував у іншому судовому засіданні, натомість доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючий орган у апеляційній скарзі заявив клопотання про розгляд справи за його участю.

Відповідно, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи відповідач був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, однак явку уповноваженого представника в судове засідання контролюючий орган не забезпечив та не повідомив суд про причини неявки.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У відповідності до частини 3 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявлення клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи за участю представника особи, яка бере участь у справі, зобов'язує таку особу з'явитися в судове засідання у зазначений в повістці-повідомленні час або повідомити про причини неможливості прибуття в судове засідання (у випадку існування об'єктивних причин, що унеможливлюють явку до суду).

В свою чергу, неприбуття в судове засідання або неповідомлення причин неявки в судове засідання особи, яка заявила про розгляд справи за її участю свідчить про недобросовісне користування стороною процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням приписів статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова