Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2018 року у справі №711/5535/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 711/5535/17

адміністративне провадження № К/9901/1481/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 711/5535/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси (суддя Позарецька С. М. ) від 01 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кузьмишина О. М., Глущенко Я. Б., Шелест С. Б. ) від 20 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову від 30 червня 2016 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Лисенко М.

А., про закінчення виконавчого провадження № 51358506 з виконання виконавчого листа № 2-а/711/12/15 від 27 травня 2016 року. Боржником за яким є Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації;

- визнати незаконною та скасувати постанову від 14 лютого 2017 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Лисенко М.

А., про закінчення виконавчого провадження № 51358584 з виконання виконавчого листа № 2-а/711/12/15 від 27 травня 2016 року. Боржником за яким є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що оскаржувані постанови державного виконавця не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення суду так і залишилося не виконаним.

3. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування постанови від 30 червня 2016 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенко М.

А., про закінчення виконавчого провадження № 51358506 з виконання виконавчого листа № 2-а/711/12/15 від 27 травня 2016 року, боржником за яким є Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації; а також адміністративний позов в цій частині залишено без розгляду, на підставі ст. 99, 100, ст.155 ч.1 п. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року зазначена касаційна скарга залишена без руху.

7.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9.20 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 711/5535/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Смокович М. І.).

10. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 22 січня 2018 року про виправлення описки, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 597/0/78-19 від 04 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року справу прийнято до провадження; закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

14. Станом на 22 серпня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2015 року у справі № 711/12609/14-а зобов'язано Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації здійснити нарахування, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5-го травня, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат. Вказане судове рішення набрало законної сили.

16.27 травня 2016 року ОСОБА_1 отримав виконавчі листи і державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком М. А. були відкриті два виконавчі провадження: 08 червня 2016 року № 51358506, де боржником є Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації та 21 червня 2016 року № 51358584, де боржником є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА.

17.30 червня 2016 року ВП № 51358506 постановою державного виконавця Лисенко М.

А. було закінчене у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення на підставі листа Департаменту соціального захисту населення від 15 червня 2016 року № 252/11-16 та розрахунку, за якими вбачається, що борг разової грошової допомоги до 5-го травня за 2014 року становить 5342,00 грн. з урахуванням виплачених коштів. Постанова від 30 червня 2017 року була направлена стягувачеві 30 червня 2016 року відповідно до супровідного листа № 21-30/355711. Виконавчий лист повернуто до суду.

18.06 липня 2016 року ОСОБА_1 оскаржив дану постанову державного виконавця до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, на що отримав 26 липня 2016 року листа № Б-595/9-26/2 про відмову у задоволенні скарги.

19. Після отримання такого листа ОСОБА_1 постанову від 30 червня 2016 року до суду не оскаржував.

20. Крім того, як зазначалось, 21 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51358584, де стягувачем є ОСОБА_1, а боржником - Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА.

21.28 серпня 2016 року державний виконавець направив боржнику Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА вимогу державного виконавця, на що 02 вересня 2016 року отримано відповідь про те, що Центр не отримував кошти в розмірі 5342,00 грн. на особовий рахунок отримувача, а сам Центр не є розпорядником коштів на виплату допомоги до 5-го травня.

22.02 вересня 2016 року, 15 червня2016 року Центр звернувся до Департаменту соціального захисту населення ЧОДА щодо виділення коштів для виконання виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1

23. Також за ВП № 51358584 встановлено, що заява ОСОБА_1 від 31 серпня 2016 року щодо накладення арешту на кошти боржника Центру, розглянута, про що йому 12 вересня 2016 року надана відповідь.

24.13 вересня 2016 року державний виконавець звернувся до суду із поданням про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Ухвалою суду від 26 вересня 2016 року у задоволенні подання відмовлено.

25.09 грудня 2016 року державний виконавець знову звернувся до боржника із письмовою вимогою, на що 15 грудня 2016 року боржником надана відповідь про те, що цільових коштів на виплату ОСОБА_1 нарахованої суми не виділено.

26.16 січня 2017 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду боржником не виконано без поважних причин, внаслідок чого винесено постанову від 16 січня 2017 року про накладення на Центр штрафу.

27.07 лютого 2017 року державним виконавцем до Центру направлено ще одну вимогу щодо виконання судового рішення.

28.13 лютого 2017 року складно акт про невиконання судового рішення боржником без поважних причин і 13 лютого 2017 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу.

29.14 лютого 2017 року до Черкаського відділу поліції ГУ НП та до прокуратури Черкаської області направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

30.14 лютого 2017 року за ВП № 51358584 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу до суду на підставі ст. 75 ч. 2 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання вимог без поважних причин.

31. Вважаючи протиправною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

32. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження" під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

33. Зокрема, суди зазначили, що орган державної виконавчої служби не відмовлявся виконувати судове рішення, а здійснив процедуру виконання, яка Закону України "Про виконавче провадження"одавчо.

34. Законодавство не пов'язує факт не стягнення штрафів у межах основного виконавчого провадження із неможливістю закінчити виконавче провадження, оскільки постанова про стягнення штрафів після закінчення виконавчого провадження виділяються в окремі виділені виконавчі провадження та виконуються в загальному порядку.

35. Законодавство не пов'язує факт невручення підозри із неможливістю закінчення виконавчого провадження, оскільки ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" чітко вказано про обов'язок державного виконавця надіслати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

36. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

37. Зокрема, скаржник у касаційній скарзі описує обставини справи та рішення, які були прийняті під час здійснення виконавчого провадження, вдається до аналізу дій судів попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та наводить свої міркування щодо тлумачення та застосування вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

38. Доводи касаційної зводяться до того, що рішення суду фактично залишилося невиконаним, чим порушено його права на отримання коштів, визначених згідно судового рішення, на підставі якого виконавчий лист, та було здійснено виконавче провадження.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

40. Предметом спору у цій справі є законність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, з підстав її невідповідності вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

41. Згідно ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

42. Відповідно до ч. 3 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено ч. 3 ст. 46 КАС України.

43. Згідно ч. 3 ст. 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

44. Відповідно до Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

45. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

46. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

47. Згідно ст. 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

48. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

49. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

50. Відповідно до п. 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції). До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

51. Отже, у цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

52. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами ст. 48 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

53. Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

54. З аналізу ст. 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

55. Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

56. Враховуючи те, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув.

57. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Також, при виборі і затосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

58. Відтак, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права.

59. Отже, зважаючи на вимоги ст. 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 711/5535/17 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов