Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

м. Київ

справа № 520/5412/17

провадження № К/9901/3402/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/5412/17

за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси (у складі судді Огренич І. В.) від 29 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Яковлєва О. В., Федусика А. Г., Танасогло Т. М.) від 17 жовтня 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2017 року ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у перерахунку призначеного ОСОБА_2 довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 15 квітня 1979 року по 19 травня 1981 року (02 роки 01 місяць 05 днів), половину строку навчання на денному відділенні у вищому юридичному закладі з 01 вересня 1982 року по 26 липня 1986 року (01 рік 11 місяців 13 днів), роботу слідчим, старшим слідчим слідчого відділення Ясинуватського РВВС УМВС України в Донецькій області з 12 лютого 1989 року по 01 серпня 1995 року (6 років 04 місяці 23 дні), роботу заступником начальника - начальником слідчого відділення Калінінського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області з 04 серпня 1995 року по 01 липня 2002 року (06 років 10 місяців 28 днів), роботу суддею Пролетарського районного суду м. Донецька з 20 серпня 2002 року по 24 серпня 2006 року (03 роки 07 місяців 05 днів), роботу суддею Апеляційного суду Донецької області з 27 березня 2007 року по 21 грудня 2016 року (10 років 08 місяців 25 днів);

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_2 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 22 грудня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат;

- стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що 23 грудня 2016 року звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (на той час Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси) з заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак відповідачем при призначенні позивачу грошового утримання до стажу його роботи на посаді судді згідно наданої копії трудової книжки не було зараховано: календарний період дійсної військової служби, половину строку навчання на денному відділенні у вищому юридичному закладі, періоду роботи слідчим в органах внутрішніх справ та роботу на посаді начальника слідчого відділення в органах внутрішніх справ.

Позивач вказує, що відповідачем не взято до уваги те, що згідно довідки Апеляційного суду Донецької області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21 грудня 2016 року № 35-24/170/2016, розмір заробітної плати позивача складав 29 920 грн. та обчислювався з окладу діючого судді та доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 70 відсотків, яка згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» надається судді стаж якого перевищує більше тридцяти років.

3. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою

Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено:

- визнано неправомірною відмову Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_2 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов'язано Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 15 квітня 1979 року по 19 травня 1981 року (02 роки 01 місяць 05 днів), половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01 вересня 1982 року по 26 липня 1986 року (01 рік 11 місяців 13 днів), роботу на посаді слідчого, старшого слідчого слідчого відділення з 12 лютого 1989 року по 01 серпня 1995 року (06 років 04 місяця 23 дні), заступником начальника - начальником слідчого відділення з 04 серпня 1995 року по 01 липня 2002 року (06 років 10 місяців 28 днів), роботу суддею Пролетарського районного суду м. Донецька з 20 серпня 2002 року по 24 березня 2006 року (03 роки 07 місяців 05 днів), роботу суддею Апеляційного суду Донецької області з 27 березня 2006 року по 21 грудня 2016 року (10 років 08 місяців 25 днів) і загальний стаж роботи судді складає 31 рік 08 місяців 09 днів.

- зобов'язано Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок і виплату на користь ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 22 грудня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 640 грн.

4. 09 січня 2018 року до Верховного Суду було передано з Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 520/5412/17, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року була залишена без руху.

5. У встановлений строк Центральним об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі усунуто недоліки касаційної скарги. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишити позовну заяву без розгляду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року у зазначеній справі відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. 31 січня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що касаційна скарга відповідача ґрунтується на невірному тлумаченні правових норм та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовує.

8. У касаційній скарзі клопотань заявлено не було.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в період з 20 серпня 2002 року до 24 березня 2006 року працював суддею Пролетарського районного суду м. Донецька, а 27 березня 2006 року по 21 грудня 2016 року суддею Апеляційного суду Донецької області.

11. Наказом Апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року № 466 к «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2» позивача на підставі його заяви та рішення Вищої ради юстиції від 19 грудня 2016 року № 3262/0/15-16 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Апеляційного суду Донецької області у відставку», відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області у зв'язку із поданням заяви про відставку.

12. 23 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

13. Згідно розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 24 лютого 2017 року № 843597 щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці позивачу призначено в розмірі 80 відсотків від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. При цьому, загальний трудовий стаж (повний) позивача складає 40 років 11 місяців 18 днів. Для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахований стаж на посаді судді (14 років 4 місяці 1 день).

14. 22 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси з заявою, в якій просив провести йому перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи зі стажу роботи на посаді судді, визначеного у розрахунку Апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року № 34-14-212/2016, починаючи з 22 грудня 2016 року, та виплатити заборгованість з урахуванням фактично виплачених грошових коштів.

15. Згідно з розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданим Апеляційним судом Донецької області, стаж роботи ОСОБА_2 станом на 21 грудня 2016 року становить 31 рік 08 місяців 09 днів. До вказаного стажу зараховано: період: служби в Збройних Силах СРСР з 15 квітня 1979 року по 19 травня 1981 року (02 роки 01 місяць 05 днів), половину строку навчання в юридичному інституті з 01 вересня 1982 року по 26 липня 1986 року (01 рік 11 місяців 13 днів), роботи на посаді слідчого, старшого слідчого слідчого відділення Ясинуватського РВВС УМВС України в Донецькій області з 12 березня 1989 року по 04 серпня 1995 року (6 років 04 місяці 23 дні), роботи заступником начальника - начальником слідчого відділення Калінінського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області з 04 серпня 1995 року по 01 липня 2002 року (06 років 10 місяців 28 днів), роботи суддею Пролетарського районного суду м. Донецька з 20 серпня 2002 року по 24 березня 2006 року (03 роки 07 місяців 05 днів), роботи суддею Апеляційного суду Донецької області з 27 березня 2006 року по 21 грудня 2016 року (10 років 08 місяців 25 днів).

16. Листом від 05 квітня 2017 року № 176/л-11 відповідач повідомив позивачу, що управлінням довічне грошове утримання судді йому розраховано вірно. Суддівський стаж позивача складає 14 років 04 місяці 01 день, а загальний відсоток для розрахунку утримання від заробітної плати - 80 відсотків.

17. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача на посаду судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби та роботи на прокурорських та слідчих посадах.

19. Суди попередніх інстанцій у своїй оцінці виходили з наступного. На момент звільнення ОСОБА_2 у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

20. Відповідно до п. 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

21. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

22. За правилами ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

23. Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

24. Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

25. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).

26. Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ, який діяв на день набрання чинності Законом № 2453-VI, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

27. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

28. За змістом п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

29. Відтак беручи до уваги наведенні правові норми, а також спірні періоди (навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, проходження строкової служби та роботи на слідчих посадах), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді, на момент виходу його у відставку, складав 31 рік 08 місяців 09 днів, позивач має право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

30. У касаційній скарзі зазначено, що стаж роботи позивача на посаді судді складає 14 років 04 місяці 01 день, що не дає йому права на підвищення відсоткового коефіцієнту пенсії за вислугу років.

31. Скаржник вказує, що до стажу роботи на посаді судді неможливо зарахувати стаж проходження строкової військової служби, роботи на посадах слідчих, прокурорів, державних службовців, оскільки такий стаж не входить до переліку робіт, встановленого ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

32. З цих підстав, пенсійний орган вважає, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання має бути врахований виключно стаж роботи позивача на посаді судді, у зв'язку з чим дії пенсійного органу є правомірними.

V. ОЦІНКА СУДУ

33. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

34. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

35. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

37. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

38. Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у запереченні на позов та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

39. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

40. Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

41. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІ (набрав чинності 29 березня 2015 року), яким внесено зміни до Закону № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.

42. Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

43. Конституційний суд України в рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

44. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, період проходження строкової військової служби та роботи на посадах слідчого, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

45. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 127/20301/17 та від 06 березня 2018 року по справі № 308/6953/17.

46. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

47. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог позивача.

48. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 520/5412/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб