Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №820/4347/17

адміністративне провадження №К/9901/39893/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Стрелець Т. Г.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, постановлену у складі судді Старосєльцевої О. В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Яковенка М. М. (доповідач), Лях О. П., Старосуда М. І.

І. Обставини справи:

1. У вересні 2017 року Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - позивач, Київська ОДПІ) звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1.) кошти у сумі 13920,32 гривень на користь Київської ОДПІ.

2. Провадження в адміністративній справі відкрито згідно з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року.

3. Представник позивача 3 листопада 2017 року подав до суду клопотання про закриття провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

4. Одночасно з указаним клопотанням представник позивача просив суд стягнути з Київської ОДПІ на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 5500 гривень.

5. Ухвалою від 21 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, Харківський окружний адміністративний суд:

5.1. клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом Київської ОДПІ до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнив;

5.2. закрив провадження у справі за позовом Київської ОДПІ до ОСОБА_1 про стягнення коштів;

5.3. клопотання ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської ОДПІ на користь ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 5500 гривень залишив без задоволення.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Відповідач, не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні клопотання про стягнення з позивача судових витрат, подала касаційну скаргу.

7. У скарзі відповідач посилається на порушення з боку судів першої й апеляційної інстанцій вимог процесуального закону.

8. ОСОБА_1 заявила такі вимоги до суду касаційної інстанції:

8.1. скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року в частині відмови у стягненні з позивача на її користь судових витрат на правову допомогу та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року про відмову в задоволенні апеляційної скарги;

8.2. стягнути з позивача на її користь судові витрати у справі.

9. Верховний Суд ухвалою від 26 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року задоволено заяви суддів Васильєвої І. А., Пасічник С. С. та Юрченко В. П. про самовідвід і відведено їх від розгляду цієї справи.

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Смокович М. І. (головуючий суддя), Бевзенко В. М., Стрелець Т. Г.

12. Київська ОДПІ подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів відповідача, просить відмовити в її задоволенні.

ІІІ. Оцінка Верховного Суду

13. Відповідно до частини першої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; тут і надалі наводиться в редакції, яка була чинна на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

14. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на правову допомогу (пункт 1 частини третьої цієї ж статті).

15. Стаття 90 КАС України визначає, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

16. Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 94 КАС України.

16.1. Так, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 94 КАС України).

16.2. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (частина друга статті 94 КАС України).

16.3. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 КАС України).

16.4. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються (частина четверта статті 94 КАС України).

16.5. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України (частина п'ята статті 94 КАС України).

16.6. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 94 КАС України).

17. Статтями 95-97 КАС України врегульовані питання, пов'язані з розподілом судових витрат у разі відмови позивача від адміністративного позову, та витрат, пов'язаних з примиренням сторін відповідно.

18. Разом із цим, нормами КАС України у згаданій редакції чи іншими чинними на той час законодавчими актами не передбачено розподілу понесених відповідачем судових витрат у разі закриття провадження в адміністративній справі.

19. Щодо доводів позивача про наявність підстав для застосування у даному випадку аналогії закону в порядку, встановленому статтею 7 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.

20. Позивач в апеляційній і касаційній скаргах зауважував на тому, що відповідно до пункту 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» «В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій.»

21. Наведеним Пленум Вищого спеціалізованого суду України надавав роз'яснення щодо застосування статті 89 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року (далі - ЦПК України), якою врегульовано питання щодо розподілу витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди, та згідно з якою:

21.1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача (часина перша статті 89 ЦПК України).

21.2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат (часина друга статті 89 ЦПК України).

21.3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (часина третя статті 89 ЦПК України).

22. При цьому пункт 2 частини третьої статті 79 ЦПК України так само відносить витрати на правову допомогу до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

23. Вирішуючи питання щодо можливості застосування у даному випадку аналогії закону, суд касаційної інстанції виходить з такого.

24. Як уже зазначено, КАС України у відповідній редакції не містив правової норми з питання розподілу понесених відповідачем судових витрат у разі закриття провадження в адміністративній справі. Своєю чергою, частина третя статті 89 ЦПК України є нормою, що належить до іншої галузі процесуального права, та яка за суттєвими юридичними ознаками регулює аналогічні процесуальні інститути. Відтак, субсидіарне застосування норм указаної статті цивільного процесуального закону є допустимим у частині, що не суперечить нормам адміністративного процесуального права та їхній меті.

25. Так, необхідною умовою для застосування частини третьої статті 89 ЦПК України у разі закриття провадження у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

26. Верховний Суд зазначає, що саме по собі пред'явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням щодо необґрунтованості дій позивача.

27. У справі, що розглядається, відповідач не довів, а суди не встановили факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні частини третьої статті 89 ЦПК України.

28. За такого правового врегулювання підстави для задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат як у порядку КАС України, так і крізь призму частини третьої статті 89 ЦПК України шляхом застосування аналогії закону, відсутні.

29. Відтак, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви позивача.

30. При цьому неповне, як на цьому на полягає автор касаційної скарги, обґрунтування судами висновку щодо відсутності підстав для стягнення на користь відповідача судових витрат шляхом застосування аналогії закону, не призвело та не могло призвести до неправильного вирішення спірного питання.

31. В іншій частині висновки судів першої й апеляційної інстанцій не є предметом касаційного перегляду.

32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІV. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 820/4347/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Т. Г. Стрелець