Історія справи

Постанова КАС ВП від 21.09.2023 року у справі №640/23222/19
Постанова КАС ВП від 21.09.2023 року у справі №640/23222/19
Постанова КАС ВП від 21.09.2023 року у справі №640/23222/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 640/23222/19

адміністративне провадження № К/990/34227/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів -Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/23222/19

за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року, прийняте в складі судді Пащенка К.С., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахування заяви про зміну предмета позову, просив:

- визнати незаконними дії Прокуратури Київської області про призначення ОСОБА_1 прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури на підставі наказу № 52 від 26 липня 2019 року;

- зобов`язати Прокуратуру Київської області протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про виключення запису стосовно призначення прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури на підставі наказу № 52 від 26 липня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Київської області від 24 жовтня 2019 року № 615к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора окружної прокуратури, яка є рівнозначною посаді, займаної (28.10.2020) ОСОБА_1 ;

- стягнути з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.10.2019 по момент винесення рішення по даній справі;

- стягнути з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що його було звільнено протиправно з порушенням вимог діючого законодавства. Так, позивач не є особою, яка підлягає звільненню на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки він не виявляв наміру про повторне проходження атестації, у зв`язку із тим, що аналогічну атестацію ним було уже пройдено у 2015 році з успішним результатом, що стало підставою для його призначення заступником керівника місцевої прокуратури. Окрім того, відсутнє рішення про скорочення штату, реорганізацію чи ліквідацію роботодавця. Також позивач зазначав про те, що у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України він не був попереджений про звільнення персонально не пізніше ніж за два місяці.

3. Крім того, позивач посилався на те, що на підставі наказу № 52 від 26.07.2019 його було звільнено з посади начальника Васильківського відділу Києво-Святошинської прокуратури за власним бажанням. Після вказаного звільнення позивач, відповідно до чинного законодавства України, залишився прокурором цього відділу прокуратури. Заяви про призначення прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури позивач не подавав. Однак у трудовій книжці міститься запис про те, що на підставі наказу № 52 від 26.07.2019 він був призначений прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури, хоча у вказаному наказі така інформація відсутня.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ № 52 прийнятий відповідачем у межах наданих йому повноважень та у відповідності до норм законодавства, чинних на момент його прийняття, а бездіяльність відповідача щодо призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду прокурора, повідомлення про наявність чи відсутність вакантних посад у відділі прокуратури Київської області, яку він фактично оскаржує, є окремою вимогою, яка не заявлялася позивачем у цій справі, і тому суд не надавав оцінку вказаним доводам, так як вони не стосуються предмету спору.

6. Щодо правомірності звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», суд виходив з того, що у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності повністю усвідомлювала юридичні наслідки неподання заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. При цьому, чітко визначеною нормою закону моментом звільнення у даному конкретному випадку є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події зумовлено саме неподанням заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: зобов`язано Київську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить 19 975 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 18 копійок, без вирахування розміру обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року залишено без змін.

8. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції щодо відмови у частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, а тому в цій частині скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відхилених позовних вимог та передати справу в цій частині на новий розгляд суду першої інстанції.

10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

11. Скаржником зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ з урахуванням статті 41 Закону України «Про прокуратуру» та можливість застосування до прокурора, який не призначений на вакантну посаду після припинення повноважень на адміністративній посаді, пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 113-ІХ.

12. Позивач посилається на те, що Прокуратурою Київської області не були виконані положення частин 4 та 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру». Так, відповідно до позиції Прокуратури Київської області, позивач після звільнення із посади начальника Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури не міг бути призначений прокурором у вказаний відділ у зв`язку із відсутністю вакантної посади. Однак у такому випадку позивача, відповідно до приписів частини 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», повинні були не пізніше одного місяця призначити на одну з вакантних посад у цьому органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад перевести на посаду до іншого органу прокуратури того або нижчого рівня за його письмовою згодою. У разі відмови від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури звільнити з посади прокурора. Отож, в даному випадку виникає потреба в наданні висновку про правильне застосування наведених норм матеріального права та можливості поширення на таку категорію осіб вимог обов`язкового проходження атестації у порядку, визначеному Законом України № 113-ІХ.

ІV. Позиція інших учасників справи

13. Київська обласна прокуратура надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів ОСОБА_2., Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

15. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року №1269/0/78-23 (у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року №770/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 03 серпня 2023 року №2457-к «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду»), визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Кашпур О.В., судді Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

16. Касаційне провадження відкрито на підставі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме для перевірки твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 Розділу II Закону N 113-ІХ з урахуванням статті 41 Закону України «Про прокуратуру».

17. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року дану справу прийнято до провадження.

18. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 21 вересня 2023 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 з липня 2009 року по жовтень 2019 року навчався та працював в органах прокуратури. Відповідно до наказу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області № 48 від 09 липня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з 22 липня 2019 року.

20. Наказом № 52 від 26.07.2019 за підписом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, звільнено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади начальника Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області за власним бажанням.

21. Відповідно до записів з трудової книжки ОСОБА_1 , після звільнення з вказаної вище посади, він перебував на посаді прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

22. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року, яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора обласних прокуратур чи окружних прокуратур.

23. Згідно з наказом Прокуратури Київської області від 24.10.2019 № 615к, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», позивач був звільнений з посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури та з органів прокуратури з 28.10.2019.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

24. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

27. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

28. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1697-VII систему прокуратури України становлять: офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури; спеціалізована антикорупційна прокуратура.

29. Статтею 12 Закону № 1697-VII визначено, що у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників. У структурі місцевої прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

30. У Додатку до Закону № 1697-VII «Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур» визначено перелік місцевих прокуратур та їх територіальну юрисдикцію. Так, зокрема, у Київській області діє Києво-Святошинська місцева прокуратура, юрисдикція якої поширюється на Вишгородський район, місто Васильків, Васильківський район, місто Ірпінь, Києво-Святошинський район, місто Буча, місто Обухів, Обухівський район, Макарівський район.

31. Згідно з п. 2 частини 2 статті 41 Закону № 1697-VII повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

32. Згідно з частиною 4 статті 41 Закону № 1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

33. Відповідно до частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.

34. У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.

35. До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.

36. Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

37. Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

38. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

39. У тексті Закону № 1697-VII слова Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури.

40. Згідно з пунктом 7 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

41. Пунктом 10 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

42. Пунктом 18 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ встановлено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

43. В силу приписів пп. 1, 2, 3, 4 п. 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

44. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

46. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

47. Спірні правовідносини у цій справі виникли з підстав правомірності звільнення позивача з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у зв`язку із неподанням ним заяви за відповідною формою до Генерального прокурора про переведення та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, який, при цьому, після звільнення його з адміністративної посади не був призначений на вакантну посаду відповідно до частини 5 Закону № 1697-VII.

48. У касаційній скарзі позивач стверджує, що після припинення його повноважень на адміністративній посаді керівника Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, відповідач в силу приписів частин 4 та 5 Закону № 1697-VII повинен був протягом одного місяця призначити його прокурором у Васильківський відділ Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, а у разі відсутності вакантних посад, перевести на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за письмовою згодою позивача, а у разі відмови від призначення на вакантну посаду звільнити з посади прокурора. Відповідач таких дій не вчинив.

49. Отже, позивач уважає, що у спірних правовідносинах необхідно надати висновок про можливість застосування до прокурора, який не був призначений на вакантну посаду вимог щодо обов`язкового проходження атестації у порядку, визначеному Законом № 113-ІХ, оскільки відповідач звільнив його без передбачених законом підстав з посади, які він ніколи не обіймав.

50. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

51. Відповідно до змісту частини п`ятої статті 41 Закону № 1697-VII після припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою.

52. При цьому, звільнення прокурора з адміністративної посади не припиняє його повноважень прокурора, а такі повноваження зупиняються до моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора.

53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом № 52 від 26.07.2019 керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області за власним бажанням.

54. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , після звільнення його з посади начальника Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, за власним бажанням, перебуває на посаді прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

55. В подальшому позивача звільнили на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII з посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури на підставі оскаржуваного наказу Прокуратури Київської області від 24.10.2019 № 615к.

56. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз системи органів прокуратури України, дійшли висновку про те, що у даному випадку органом прокуратури є саме Прокуратура Київської області, якій підпорядкована Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області, в якій Васильківський відділ Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - це структурний підрозділ (відділ) вказаної місцевої прокуратури.

57. Також суди послались на те, що підставою для прийняття наказу № 52 стала власна заява позивача про звільнення з адміністративної посади.

58. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що наказ № 52 прийнятий відповідачем у межах наданих йому повноважень та у відповідності до норм законодавства, чинних на момент його прийняття, а бездіяльність відповідача щодо призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду прокурора, повідомлення про наявність чи відсутність вакантних посад у відділі Прокуратури Київської області, яку він фактично оскаржує, є окремою вимогою, яка не заявлялася позивачем у цій справі, і тому суди не надавали оцінки вказаним доводам, так як вони не стосуються предмету спору. У зв`язку із цим суди відмовили позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог.

59. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що позивач не заявляв вимоги щодо правомірності прийняття наказу № 52 про його звільнення з адміністративної посади.

60. Натомість позивачем було заявлено вимогу про визнання незаконними дій Прокуратури Київської області про призначення ОСОБА_1 прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури та зобов`язання Прокуратури Київської області внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про виключення запису стосовно призначення прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури на підставі наказу № 52 від 26 липня 2019 року.

61. Вказані позовні вимоги позивача були залишені поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій. У зв`язку із цим, суди не надали правової оцінки діям відповідача стосовно призначення ОСОБА_1 прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури, ураховуючи особливості, встановлені приписами частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII, після звільнення позивача з адміністративної посади начальника Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

62. Також суди не дослідили обставини внесення запису у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо призначення його прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури на підставі наказу № 52 від 26 липня 2019 року, ураховуючи те, що у вказаному наказі міститься інформація лише про звільнення позивача з адміністративної посади, а інших рішень відповідача щодо призначення позивача на вказану посаду матеріали справи не містять.

63. У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на вказані обставини, однак судами попередніх інстанцій вони не були досліджені.

64. Також колегія суддів Верховного Суду уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач фактично оскаржує протиправну бездіяльності відповідача щодо його не призначення на вакантну посаду, повідомлення про наявність або відсутність вакантних посад, оскільки зі змісту позовної заяви чітко вбачається, що на обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що всупереч запису в трудовій книжці про те, що він перебуває на посаді прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, заяви про призначення на таку посаду ОСОБА_1 не подавав, а звільнення з адміністративної посади не припинило його повноважень прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області. Отже позивач вказував на те, що після його звільнення з адміністративної посади він перебував на посаді прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, з якої його не було звільнено.

65. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд наголошує, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

66. Верховний Суд зазначає, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної та обґрунтованої оцінки усім правовим підставам звернення позивача до суду та пов`язаним з цим фактичним обставинам справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки. Зокрема, без належної оцінки залишилися ключові доводи учасника справи.

67. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

68. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій є такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

69. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

70. За правилами частини шостою статті 353 КАС України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

71. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

72. Ураховуючи, що судами як першої, так і апеляційної, інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також, межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої відповідно до вимог статті 353 КАС України.

73. Відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності з 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Водночас у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

IХ. Судові витрати

74. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року скасувати, а справу № 640/23222/19 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А.Уханенко