ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №823/1648/16

адміністративне провадження №К/9901/35796/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 (суддя - Орленко В.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (судді - Сорочко Є.О., Межевич М.В., Земляна Г.В.)

у справі № 823/1648/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ДПІ) від 18.07.2016.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України при визначенні розміру податкових зобов'язань за наслідками його господарської діяльності, а саму перевірку було проведено з порушеннями вимог закону.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.07.2016 №0001581300 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 368 695, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 184 347, 50 грн. та №0001571300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 368 695, 00 грн.;

- стягнуто на користь судовий збір в сумі 3 686, 95 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 618, 67 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши обставини справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на час перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування, здійснював господарську діяльність, зокрема, з надання послуг із міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом та мав на праві приватної власності автомобільний транспорт, який позивач використовував у своїй господарській діяльності.

За наслідками камеральної перевірки даних фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року складено акт від 29.06.2016.

В акті перевірки викладено висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 368 695 грн.;

- п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 368 695 грн.

На цій підставі ДПІ 18.07.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001581300 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 368 695 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 184 347, 50 грн.;

- №0001571300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 368 695 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ мотивує тим, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суму ПДВ сплачену за ввезення на територію України транспортного засобу - сідловий тягач DAF. Під час перевірки позивач не надав документального підтвердження використання цього транспортного засобу в господарській діяльності, оскільки право власності на сідловий тягач оформлено на фізичну особу ОСОБА_2

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального права що регламентують спірні правовідносини, зокрема, статті 14, 44, 198, 201 Податкового Кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено, що придбаний позивачем сідловий тягач DAF було придбано з метою використання його у господарській. Останній використовувався ОСОБА_2 при наданні послуг із міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.

З огляду на це суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що витрати в розмірі 368 695 грн. позивачем правомірно включені до податкового кредиту за лютий 2016 року.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Відтак, касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова