Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №817/1042/16

Друк

Пошук

134

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №817/1042/16

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №817/1042/16

адміністративне провадження №К/9901/37547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (суддя - Охрімчук І.Г.) у справі № 817/1042/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехпромторг» про підтвердження адміністративного арешту,-

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехпромторг» про підтвердження адміністративного арешту.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 провадження у справі закрито.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у м. Рівному на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2016.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження позивач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 та направити справу до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та розгляду справи по суті.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому факту, що лише листом від 01.08.2016, який надійшов до ДПІ у м. Рівному лише 12.08.2016, ГУ ДФС у Рівненській області не погодила проект рішення про недоцільність оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, а до безпосереднього виконавця, відповідального за супроводження даної справи, цей лист надійшов лише 15.08.2016. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги факт відсутності бюджетних асигнувань на оплату судового збору за поданні апеляційної скарги та звернення до суду із клопотаннями про відстрочення сплати судового збору у даній справі.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану ДПІ у м. Рівному у даній справі апеляційну скаргу ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016 залишено без руху у зв'язку з пропуском встановленого процесуальним законодавством строку на апеляційне оскарження, а ухвалою від 10.10.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за їх апеляційною скаргою у зв'язку з неусуненням недоліків .

У січні 2017 року ДПІ у м. Рівному повторно звернулась до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, одночасно заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що позивач не зміг вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки Головним управлінням ДФС у Рівненській області 01.08.2017 не погоджено проект рішення ДПІ у м.Рівному ГУ про недоцільність оскарження ухвали суду першої інстанції. Документи щодо непогодження оскарження рішення надійшли до юридичного відділу та безпосередньо до виконавця, відповідального за супровід даної справи, лише 15.08.2016. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2016 (про залишення апеляційної скарги без руху в зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження судового рішення) не було повідомлено інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження, у зв'язку з відсутністю можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Наведені обставини визнано неповажними, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівному залишено без руху.

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 від ДПІ у м. Рівному надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що станом на дату подання первинної касаційної скарги у апелянта була відсутня можливість сплатити судовий збір у встановленому розмірі у зв'язку відсутністю відповідного фінансування.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Слід також зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу виникнення права на апеляційне оскарження не надано.

Крім того, слід зазначити, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -