Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №607/2402/17

адміністративне провадження №К/9901/34896/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської митниці Державної фіскальної служби на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року у складі судді Сливка Л.М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А., Шинкар Т.І. у справі №607/2402/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся із позовом до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача у справі від 8 лютого 2017 року №0055/403000000/17, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 50 844,75 грн, з мотивів безпідставності та закрити провадження у справі.

Позов мотивований тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення (умисна форма вини), відповідальність за яке передбачена статтею 485 Митного кодексу України, а також що дійсність зовнішньоекономічного договору, поданого для розмитнення транспортного засобу, не спростована в судовому порядку, а інформація, наведена в листі митних органів Нідерландів жодним чином не підтверджує вчинення порушення митних правил саме позивачем.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України Саварина Андрія Любомировича в справі про порушення митних правил №0055/403000000/17 від 08 лютого 2017 року. В решті позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України характеризується умисною формою вини, а матеріали справи не містять доказів умислу позивача на вчинення передбачених диспозицією цієї статті дій, то висновок митного органу про те, що позивач заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів і подав митному органу документи, що містять неправдиві відомості, є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року у справі №607/2402/17 скасовано в частині відмови в позові щодо закриття провадження, в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У жовтні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, 1 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Смокович М.І.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №705/4380/15-а з суду першої інстанції.

6 березня 2018 року справу №705/4380/15-а передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 75, 264, 266, 293, 485 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та відмовити в позові. Наводить доводи, висловлені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

20 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід», в особі директора ОСОБА_3 та компанія M.VOS VOF (5334 LH Velddriel, De Tweede Geerden, 9 Netherlands) уклали договір №01/01/2014 NL, предметом якого є купівля-продаж нових та вживаних транспортних засобів. Умови поставки: DDU-Тернопіль (Інкотермс-2010), датою відвантаження товару є дата рахунку.

10 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Едванс», як виконавець, що здійснює декларування на підставі ліцензії на право здійснення посередницької діяльності митного брокера, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід», в особі керівника ОСОБА_3, як замовник, уклали договір №10/10/2014-2 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів. Згідно даного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Тернопільській митниці; дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

5 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Едванс», як представник декларанта, подало до митного органу попереднє повідомлення ЕЕ №403000010/2015/100140 про намір ввезти на митну територію України товар «сідельний тягач DAF XF95.480, 2000 року випуску, шасі № НОМЕР_1». Перевізником зазначено ОСОБА_4.

17 травня 2015 року через пункт пропуску «Краківець-Корчова» Львівської митниці Державної фіскальної служби ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт вищевказаний сідельний тягач. Водієм транспортного засобу в пункті пропуску подано інвойс №0049 від 14 травня 2015 року, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

19 травня 2015 року, митним брокером (ОСОБА_5) до митного органу подано митну декларацію №403000010/2015/000253, згідно якої заявлено до митного оформлення в митному режимі імпорт товар «сідельний тягач DAF XF95.480, 2000 року випуску, шасі № НОМЕР_1» фактурною вартістю 2100 євро. У графі 46 цієї декларації заявлено митну вартість товару 85 649,21 грн.

Заявлена митна вартість 85 649,21 грн визначена на підставі звіту оцінки колісного транспортного засобу №394 від 19 травня 2015 року, про що свідчить: код МВВ - 6, зазначений у графі 43 декларації; відмітка у графі 8 форми декларації митної вартості від 19 травня 2015 року та сам звіт.

Після розмитнення і випуску транспортного засобу, 2 лютого 2017 року митним органом складено протокол №0055/403000000/17 про порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України відносно позивача, який надіслано останньому.

8 лютого 2017 року постановою Тернопільської митниці Державної фіскальної служби позивача визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, і накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 50 844,75 грн.

Згідно спірної постанови, митний орган дійшов висновку про подання позивачем завідомо неправдивих відомостей щодо дійсної фактурної вартості товару. Такий висновок зроблено на підставі отриманого листа Головного управління Державної фіскальної служби України від 26 серпня 2016 року із актом про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» вимог законодавства з питань митної справи від 9 серпня 2016 року №320/14-07/37298349.

Цим актом встановлено факт заявлення у митній декларації №403000010/2015/000253 від 19 травня 2015 року недостовірних відомостей про фактурну вартість товару, необхідної для визначення митної вартості, та подання інвойсу з такими ж відомостями.

На підставі експортної митної декларації №15PL371010Е0051033 від 15 травня 2015 року (Республіка Польща) митним органом встановлено, що фактурна вартість спірного транспортного засобу становить 21 000 польських злотих (130 249,88 грн по курсу НБУ на день подання митної декларації), відтак сума неправомірного зменшення митних платежів за митною декларацією №403000010/2015/000253 від 19 травня 2015 року становить 16 948,25 грн, з них 4 460,07 - ввізне мито, 2 230,03- додатковий імпортний збір, 10 258,15 - податок на додану вартість.

Доводи митного органу щодо наявності вини позивача у неправомірному зменшенні митних платежів зроблені із посиланням на протокол про порушення митних правил від 2 лютого 2017 року, контракт №01/01/2014 NL від 20 вересня 2014 року (не підписаний позивачем), попереднє повідомлення ЕЕ №403000010/2015/100140 (подане митним брокером), інвойс №0049 від 11 травня 2015 року, митну декларацію №403000010/2015/000253 від 19 травня 2015 року (подана митним брокером), актом про результати перевірки від 9 серпня 2016 року, експортну декларацію №15PL371010Е0051033 від 15 травня 2015 року, запит національних митних органів від 20 квітня 2015 року до митних органів Королівства Нідерландів та відповідь Митного інформаційного центру Королівства Нідерландів від 13 листопада 2015 року (про те, що контракт №01/01/2014 від 20 вересня 2014 року між українською компанією «Сокіл-Захід» та голландською компанією M.VOS V.O.F не укладався, остання не здійснювала поставок першій за названими контрактом та інвойсом).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає умисну форму вини (особа має усвідомлювати протиправний характер своїх дій), однак вина позивача, який не підписував зовнішньоекономічного контракту та не подавав документи для митного оформлення (обставини щодо передання їх митному брокеру для оформлення не доведені) у цій справі не доведена.

За змістом частини першої статті 486, статті 489 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням; посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Документи, що на них посилається митний орган в якості підтвердження вини позивача, вину останнього не підтверджують.

Позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 485 Митного кодексу України, а саме за заявлення неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, а також надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості (зовнішньоекономічного договору та інвойсу).

В цій справі митним органом в діях позивача не доведена і об'єктивна сторона інкримінованого йому правопорушення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що заявлення неправдивих відомостей та подання документів безпосередньо позивачем не здійснювалось.

Таким чином, правова оцінка обставин справи, здійснена судами попередніх інстанцій, відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки в основу висновків судів покладено відсутність складу адміністративного правопорушення саме в діях позивача.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Тернопільської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у справі №607/2402/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер