Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №751/4367/17

адміністративне провадження №К/9901/29772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова у складі колегії суддів: Філатової Л.Б., Овсієнко Ю.К., Цибенко І.В. від 06 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Мельничука В.П. від 22 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат прийняти від позивача заяву з доданими документами та направити її на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України, в особі Департаменту фінансів, розглянути заяву позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975, (далі - Порядок № 975) станом на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги мотивована тим, що Міністерством оборони України не розглянуто питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, зокрема: зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат прийняти та направити на адресу Міністерства оборони України заяву ОСОБА_2 від 06 липня 2017 року з доданими до неї документами та висновком щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Міністерство оборони України у встановленому порядку не розглянуло заяву позивача та не прийняло рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги, чим допустило порушення права на належний розгляд поданої ОСОБА_2 заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Чернігівський обласний військовий комісаріат звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення, яка настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 975 немає.

Від ОСОБА_2 у встановлений касаційним судом термін (до 11 червня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в 1983-1985 роках позивач проходив службу у військовій частині 2033, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР у Афганістані.

17 листопада 1998 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01 грудня 2003 року. У витягу із акта огляду МСЕК до довідки серії МСЕ-4НВ № 302840 зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані.

01 грудня 2009 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново. У довідці МСЕК серії МСЕ-4НВ № 339071 зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані.

26 квітня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. У довідці МСЕК серії АВА № 030804 зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані.

07 червня 2016 року позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

10 червня 2016 року листом № 5/2435с Чернігівський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України заяву позивача та додані документи.

06 липня 2017 року позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Чернігівського обласного військового комісаріату № 5/2408с від 13 липня 2017 року повідомлено про те, що така заява вже направлялась військовим комісаріатом до Міністерства оборони України про результати її розгляду позивача повідомлено, зокрема, листом Департаменту фінансів міністерства оборони України вих. № 248/3/6/4096 від 24 жовтня 2016 року.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Другу групу інвалідності довічно позивачу встановлено 26 квітня 2016 року.

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (07 червня 2016 року), діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Системний аналіз наведених правових норм (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю (в тому числі і військовослужбовцю строкової служби) більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16, від 15 березня 2018 року у справі № 816/4195/15, від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На час звернення позивача у червні 2016 року порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", врегульований наказом Міністерства оборони № 530 від 14 серпня 2014 року "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ № 530).

Відповідно до пункту 4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з пунктом 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня - обласних військових комісаріатів, військових частин, та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Наказу № 530).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України, а не Департаменту фінансів Міністерства оборони України, на який покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 лютого у справі 806/694/16, від 10 квітня у справі № 822/6069/15.

За таких обставин, розгляд заяви позивача відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком № 975 та Наказом № 530, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося, а лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 248/3/6/4096 від 24 жовтня 2016 не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача, суди попередніх інстанцій правомірно зобов'язали Міністерство оборони України розглянути заяву щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко