Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2019 року у справі №826/15793/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/15793/15

адміністративне провадження №К/9901/28468/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року у складі суддів Іщука І. В., Погрібніченка І. М., Шулежка В. П.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у складі суддів Ключковича В. Ю., Борисюк Л. П., Собківа Я. М.

у справі № 826/15793/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Габіоні Будпроект"

до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

4 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Габіоні Будпроект" (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, перший відповідач у справі), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (після реорганізації Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві) (далі - податковий орган, другий відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням закриття провадження в частині) визнати протиправними дії ДФС щодо відмови у прийнятті поданого Товариством податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, визначити прийнятим та зареєстрованим 8 лютого 2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, зобов'язати податковий орган прийняти та визнати поданим 8 лютого 2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано прийнятим та зареєстрованим 8 лютого 2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, що доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 8 лютого 2015 року в 22 год. 49 хв.

У квітні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалите нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство повторює доводи, аналогічні викладеним у позові та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між Товариством та податковим органом укладено договір про визнання електронних документів від 26 лютого 2014 року № 260220141.

Квитанції № 1 та № 2 підтверджують, що договір про визнання електронних документів від 26 лютого 2014 року № 260220141 прийнято контролюючим органом.

Товариство засобами електронного зв'язку подало до податкового органу 8 лютого 2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року. Однак, вказаний податковий розрахунок не прийнятий на центральному рівні, що підтверджується квитанцією № 1.

Після отримання даного повідомлення Товариство дізналось про розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів № 260220141 від 26 лютого 2014 року в односторонньому порядку.

16 лютого 2015 року Товариству вручено лист податкового органу, в якому зазначено, що за результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 12.5 розділу 12 наказу Міністерства фінансів України щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження Товариства за податковою адресою не встановлено.

Тому у з в'язку із порушенням істотних умов договору, зобов'язання сторін визначених договором № 260220141 від 26 лютого 2014 року припиняються, а податкова звітність, подана засобами електронного зв'язку, вважається неприйнятою.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Товариством в судовому порядку оскаржено дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 26 лютого 2014 року № 260220141. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року у справі № 826/2684/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправними дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 260220141 від 26 лютого 2014 року.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню па всій території України.

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що оскільки рішення суду у справі №826/2684/15 набрало законної сили 19 травня 2015 року, то на час подання звітності був відсутній договір про визнання електронних документів. Суд зазначає, що визнання протиправними дії щодо розірвання договору не поновлює договір з моменту набрання сили судовим рішенням, а визнає договір як такий, що не розривався.

За приписами пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині, щодо визнання прийнятим та зареєстрованим 8 лютого 2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, що доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 8 лютого 2015 року о 22 год. 49 хв.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у справі № 826/15793/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер