Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №812/1404/16

адміністративне провадження №К/9901/19636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз»)на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (колегія у складі суддів: А.А. Блохін, Г.Г. Гаврищук, М.Г. Сухарьок)у справі №812/1404/16за позовомПАТ «Луганськтепловоз»доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС)третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУ ДКС)провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Луганськтепловоз» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуваннями зміни позовних вимог просило: визнати протиправною бездіяльність ДФС щодо не внесення його заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5235825 грн. 00 коп. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; зобов'язати ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування йому суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 5235825 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позов вказав, що відповідач в порушення приписів Податкового кодексу України (тут і надалі, в редакції після 01.01.2017, далі - ПК України) не вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування йому суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2015 року в розмірі 5235825 грн. 00 коп., хоча, заявлена декларацією та уточнюючим розрахунком до такого відшкодування ще у 2016 році, сума ПДВ була узгодженою, - документальна позапланова перевірка достовірності її нарахування контролюючим органом не проводилась, акт складний не був.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя - В.С. Шембелян) позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДФС щодо не внесення заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5235825 грн.00 коп. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Зобов'язано ДФС внести заяву ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5235825 грн.00 коп. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що відповідач, отримавши декларацію та уточнений розрахунок суми бюджетного відшкодування, не вніс після закінчення строків для проведення відповідних процедур, на наступний робочий день після отримання відповідного рішення до Реєстру даних узгодженої суми бюджетного відшкодування платнику податку - ПАТ «Луганськтепловоз».

Натомість, Донецький апеляційний адміністративний суд, постановою від 17.01.2018 рішення суду скасував, та задовольнив позов частково. Визнав протиправною бездіяльність ДФС, що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5235825 грн. 00 коп. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Зобов'язав ДФС провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 5235825 грн. 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції, вийшов за межі позовних вимог, зазначив, що відповідачем у даній справі не вчинив покладені на нього дискреційні повноваження по визначенню достовірності заявленого позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, в розумінні норм податкового законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність, яка підлягає виправленню шляхом проведення відповідної перевірки нарахування такого бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, доводи якої є аналогічні доводам позовної заяви, що були зазначені.

Від відповідача до Суду надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, де ним поставлено перед судом питання скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі, відмовивши у задоволені позову в повному обсязі.

Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовою інстанцією фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у січні 2016 року ПАТ «Луганськтепловоз» подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську (далі - СДПІ у м. Луганську), де перебував на обліку до вересня 2016 року, податкову декларацію з податку на додану вартість №9273569617 від 19.01.2016 за грудень 2015 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 5509240 грн. 00 коп., яка уточнюючим розрахунком зменшена до 5235825 грн. 00 коп.

У період з 11.07.2016 по 14.07.2016 СДПІ у м. Луганську було проведено камеральну перевірку даних ПАТ «Луганськтепловоз» задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2015 року, яку оформив висновком.

За наслідками зазначеної перевірки встановлено підстави для додаткового дослідження суми податкового кредиту, у зв'язку з потребою з'ясування обґрунтованості нарахувань сум, сформованих за операціями з платниками, діяльність, яких Службою безпеки України та Державною казначейською службою України вважається такою, що потребує додаткового дослідження через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій.

З вересня 2016 року позивач перебуває на обліку у ДФС.

У зв'язку із ненадходження визначених до відшкодування позивачем коштів на його рахунки, він звернувся до суду.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно із пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

За змістом положення пункту 200.7 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (пункт 200.10 статті 200 ПК України).

Як убачається із встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, ПАТ «Луганськтепловоз» у 2016 році подало до контролюючого органу, у якого в той час знаходився на обліку, податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ, яка зменшена уточнюючим розрахунком та складала всього 5235825 грн. 00 коп. Рішення про відшкодування заявленої суми, під час проведення камеральної перевірки, контролюючим органом прийнято не було.

Досліджений судом апеляційної інстанції висновок від 14.07.2016 про проведення камеральної перевірки містить лише вказівки про існування розбіжності між сумою податкового кредиту в розмірі 1275476 грн. 77 коп., та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг в розмірі 134886 грн. 87 коп. які відносяться до ризикової категорії, що знаходяться на не на підконтрольній території.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Тоді як, згідно із приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривен

Убачаючи наведені положення ПК, Суд погоджується із висновками зробленими судом апеляційної інстанції про допущення контролюючим органом бездіяльності під час процедури узгодження сум заявленого позивачем до відшкодування ПДВ, так як не було виконано вимоги статті 78 ПК України по організації та проведенню документальної позапланової перевірки правомірності декларації декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за грудень 2015 року із урахуванням висновків камеральної перевірки від 14.07.2016.

Варто зазначити, що суд апеляційної інстанції, використовуючи надане йому повноваження, вірно вийшов за межі позивних вимог, чим захистив порушене право позивача, виконавши завдання адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги.

Доводи, зазначені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу позивача Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не спростовуються матеріалами справи. А саме: не проведенню таким органом відповідної документальної перевірки; відсутності доказів переведення позивача на облік до ДПІ у м. Севєродонецку ГУ ДФС у Луганській області. При цьому, заявлені в прохальній частині такого відзиву вимоги скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволені позову не приймаються до уваги, адже є вимогами окремої касаційної скарги.

Таким чином, суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз» залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду