Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №826/11015/15

адміністративне провадження №К/9901/12855/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/11015/15

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича - Янко Інни Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Данилишина В.М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Уповноваженої особи Фонду в частині визнання нікчемним договору банківського рахунку, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Експобанк";

- визнати протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Експобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначеннями сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку від 12 вересня 2014 року;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування котів за вкладами в ПАТ "КБ "Експобанк" за рахунок Фонду;

- зобов`язати Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "Експобанк" за рахунок Фонду;

- визнати протиправними дії Фонду по включенню позивача до переліку фізичних осіб-вкладників, яким тимчасово призупинено виплату та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду в частині включення позивача до переліку фізичних осіб - вкладників ПАТ "КБ "Експобанк", яким тимчасово призупинено виплату коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є вкладником банку відповідно до укладеного договору банківського рахунку та, з огляду на наявність на поточному рахунку грошових коштів у розмірі 200000 грн та прийняття рішення Національним банком України про ліквідацію банку, має право на отримання гарантованої суми відшкодування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що між ПАТ "КБ "Експобанк", як банком, та позивачкою, як клієнтом, 12 вересня 2014 року укладено договір банківського рахунку №1749/18901/2014, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті UAH № НОМЕР_2 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком.

Згідно з випискою по особовому рахунку позивача 12 вересня 2014 року на відкритий за договором рахунок позивачки ОСОБА_2 були перераховані кошти в сумі 200000,00 грн.

Разом з тим, Постановою Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року №597 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "КБ "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25 вересня 2014 року №97 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "КБ "Експобанк" із 25 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Бондаря Юрія Миколайовича.

Постановою Правління Національного банку України від 22 січня 2015 року №41 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Експобанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26 січня 2015 року №15 "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Експобанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 26 січня 2015 року. Призначено уповноважену особу Фонду строком на один рік із 26 січня 2015 року по 25 січня 2016 року включно.

Не отримавши гарантованої суми відшкодування за договором, позивачка 11 лютого 2015 року звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою вх. №1427 про вирішення питання виплати коштів.

Уповноважена особа Фонду листом від 20 лютого 2015 року №1401/1064 повідомила про блокування рахунку позивачки та тимчасове призупинення виплати коштів.

Згідно з повідомленнями Уповноваженої особи Фонду від 17 липня 2015 року №1101/4013 (адресованого вкладникам, у т.ч. позивачці) та №1101/4026 повідомлено, що правочини, укладені 12 вересня 2014 року, за якими відповідно до платіжних доручень з поточного рахунку ОСОБА_2 перераховано грошові кошти у рівних сумах по 200000,00 грн. на поточні рахунки фізичних осіб, зокрема позивачки, а також договір є нікчемними з підстав, передбачених п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивачка, вважаючи такі дії протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачка є вкладником у розумінні положень статті 26 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», а відповідачем не доведено наявність правових підстав стосовно невключення її до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Уповноважена особа Фонду не погодився із вказаними рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що договір банківського рахунку від 12.09.2014 та правочин щодо перерахування грошових коштів на рахунок позивачки є нікчемними з підстав, передбачених пунктами 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також касатор вказує, що судами не враховано, що кошти у розмірі 200000,00 грн були перераховані на рахунок позивача у період дії постанови Правління НБУ від 11.09.2014 № 567/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» до категорії проблемних»..

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського рахунку, що укладений між банком і позивачем, з підстав, визначених пунктами 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Однак, викладені Уповноваженою особою посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки уповноваженою особою всупереч приписів КАС України не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним.

Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI також не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачкою та банком, оскільки на підставі цього договору у позивачки не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Уповноважена особа, в свою чергу, не довела належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського рахунку та здійснення транзакції ПАТ «КБ «Експобанк» щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивачка отримала перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Посилання Уповноваженої особи на те, що метою укладення даного правочину було отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, колегія суддів касаційного суду відхиляє, оскільки доказів такого умислу суду не надано.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського рахунку. При цьому і положення статті 2 Закону №4452-VI визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього.

Таким чином, позивачка є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «КБ «Експобанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому остання підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Уповноваженої особи на укладення договору банківського рахунку під час дії постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 №567/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Експобанк» до категорії проблемних», оскільки відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для ПАТ «КБ «Експобанк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського рахунку саме відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про неї, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачки як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судом апеляційної інстанції.

Отже, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення про часткове задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Відповідачем судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржуються, а тому, з урахуванням вимог 341 КАС України, не переглядаються.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича - Янко Інни Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду