Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2018 року у справі №808/317/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року

Київ

справа №808/317/18

адміністративне провадження №К/9901/54013/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №808/317/18

за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Семененко Я.В., суддів: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України у Луганській області від 31 серпня 2016 року про скасування рішення управління Державної міграційної служби України у Луганській області від 28 січня 2015 року про оформлення набуття громадянства ОСОБА_1 за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України".

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 січня 2015 рішенням Управління Державної міграційної служби України у Луганській області позивачу було оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням та видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1. Однак, 01 вересня 2016 року відповідачем видано довідку №10 про припинення громадянства України, у зв'язку з визнанням документів, на підставі яких видано паспорт, фальшивими. Вказував на те, що для набуття громадянства України ним подавалася заява та всі необхідні дійсні документи, передбачені пунктом 22 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215. Позивач вважає, що громадянство України набув на законних підставах, будь-яких суттєвих фактів, які б перешкоджали набуттю громадянства України не приховував.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 26 березня 2018 року Запорізький окружний адміністративний суд вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 31 серпня 2016 року, яким скасовано рішення Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 28 січня 2015 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" громадянином ОСОБА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду письмових пояснень та матеріалів справи встановлено, що документи, які надані позивачем для оформлення набуття громадянства за територіальним походженням не містять у собі неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, жодна з підстав яка була зазначена у довідці в ході проведення перевірки не була обґрунтована та підтверджена належними доказами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 31 травня 2018 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України у Луганській області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі - скасувати. Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що надані відповідачем докази, підтверджують факт того, що набуття позивачем громадянства України відбулося внаслідок подання останнім свідомо неправдивих відомостей та документів. Крім цього, під час розгляду справи, суд першої інстанції взагалі не звернув уваги на пояснення відповідача та надані докази щодо того, що паспорт громадянина Азербайджанської Республіки на ім'я ОСОБА_1 не видавався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 21 червня 2018 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року.

7. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивач у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу, врахувавши докази, надані відповідачем, які не були досліджені в суді першої інстанції та не надсилались на адресу позивача. Крім того, лист Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 15 листопада 2016 року на 2 аркушах не відповідає вимогам, що пред'являються до офіційних документів іноземної держави в частині прошивання та нумерації кількох аркушів, а також відсутність гербової печатки. Посилається на те, що діючим законодавством, не передбачалося обов'язкове та одночасне внесення відомостей щодо прописки у будинкову книгу, на час прописки його матері на території Ворошиловградської (Луганської) області. Тому суд апеляційної інстанції не підтвердив свій висновок про обов'язковість у 1989-1990 роках одночасного внесення запису про прописку особи у будинкову книгу. Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на те, що для набуття громадянства позивачем було подано паспорт із відомостями, що не відповідають дійсності, а саме дата-штампом Державної прикордонної служби України про прибуття на територію України 8 червня 2014 року через пропуск «Лантратівка». Проте відсутність вказаних відомостей в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обліку інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», могла статися внаслідок збою у системі.

9. Доводи, викладені у запереченнях на касаційну скаргу (відповідача у справі):

Управління Державної міграційної служби України у Луганській області вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим. Вказує, що відповідачем надавалась до суду першої інстанції копія відповіді Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні, однак суд не звернув увагу на пояснення Управління Державної міграційної служби України у Луганській області та на подані докази. Про суворе дотримання інституту прописки і умов ведення будинкової книги зазначено в самій будинковій книзі, в якій здійснювалася прописка осіб до 2006 року, в постанові Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року№677 та в постанові Кабінету Міністрів України №35, яка втратила чинність в 2006 році. Позивач та суд першої інстанції лише на припущеннях стверджують, що внесення до домової книги відомостей про реєстрації матері ОСОБА_1 здійснювалося вже після перейменування назви області з Ворошиловградської на Луганську. Реєстрація осіб здійснювалася не пізніше 24 годин/3 діб з моменту прибуття, а в подальшому у 10-денний строк після прибуття на нове місце проживання, але не через 10 місяців, що підтверджується Положенням про паспорту систему СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року №677. При цьому, викликає сумнів і сама необхідність внесення до будинкової книги запису про час і місце проживання матері позивача після того, як вона вже там не проживала. Крім того, відсутність у системі «Аркан» інформації про перетин кордону України ОСОБА_1 та лист Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні підтверджує той факт, що невстановлена особа, яка ідентифікує себе як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в'їхала на територію України під іншим іменем та іншим паспортним документом, а до управління Державної міграційної служби України у Луганській області звернулася із заявою про оформлення набуття громадянства вже як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з недійсним паспортом громадянина Азербайджану на вказане ім'я та з недійсним датою-штампом, проставленим у зазначеному паспорті. Крім того, лист Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні не підлягає легалізації на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що 28 січня 2015 року управлінням Державної міграційної служби України у Луганській області було прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

11. Управлінням Державної міграційної служби України у Луганській області на ім'я ОСОБА_1 було оформлено довідку про реєстрацію громадянином України №44/72.

12. На підставі цієї довідки позивач був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 28 січня 2015 року Старобільським РВ УДМС у Луганській області.

13. В заяві про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням №44/72 від 27 грудня 2014 року зазначено, що мати ОСОБА_1 ОСОБА_6 проживала на території України з 27 липня 1989 року по 11 квітня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1. До заяви додано свідоцтво про народження позивача, копія будинкової книги.

14. Наказом Державної міграційної служби України від 23 червня 2016 № 111/АГ призначено проведення безвиїзної (дистанційної) перевірки управління Державної міграційної служби України у Луганській області щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті рішень про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням за період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

15. За наслідками проведеної перевірки складено довідку, в якій зазначено, що в ході проведення перевірки було виявлено низку порушень законодавства України про громадянство під час формування справ про набуття громадянства України за територіальним походженням та під час прийняття рішень стосовно, зокрема, ОСОБА_1, а саме:

підписи у заяві про оформлення набуття громадянства України та заяві - анкеті на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон належать різним особам;

зобов'язання припинити іноземне громадянство подає громадянин Республіки Грузія, але особа надає паспорт громадянина Азербайджанської Республіки;

свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НК№ 533538 та свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 видані одним і тим самим органом в один день - 10 липня 2013 року;

назва області (Луганська) в штампах прописки та виписки (реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання) у будинковій книзі - не відповідає назві області на той час (Ворошиловградська).

16. Крім цього, в ході перевірки встановлено, що за місцем реєстрації позивача, а саме за адресою: вул. Пролетарська, 13, с. Ганнівка, Старобільського району, зареєстровані також інші чотири іноземних громадянина, які не мають відношення до позивача та не є родичами між собою, та які також подали

17. 25 серпня 2016 року провідним спеціалістом управління Державної міграційної служби України у Луганській області складено подання №10 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_1, в якому зазначено, що підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України згідно зі статтею 21 Закону України "Про громадянство України" - подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів.

18. За наслідками розгляду подання відповідачем прийняте рішення від 31 серпня 2016 року про скасування рішення управління Державної міграційної служби України у Луганській області від 28 січня 2015 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів.

19. Не погоджуючись з вищевказаним рішення управління Державної міграційної служби України у Луганській області позивач звернувся з даним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Конституція України.

20.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

21.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

21.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ.

22.1. Частина перша статті 8. Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

22.2. Стаття 17. Громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

22.3. Пункт другий частини першої статті 19. Підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

22.4. Стаття 21. Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

22.5. Стаття 24. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою - дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, один раз на півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на території України.

23. Положення про Державну міграційну службу України, затверджене Указом Президента України «Питання Державної міграційної служби України» №405/2011 від 06 квітня 2011 року.

23.1. Пункт 1. Державна міграційна служба України (ДМС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

23.2. Абзац перший пункту 7. ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в областях, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

24. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» № 215/2001 від 27 березня 2001.

24.1. Пункт 88. Провадження, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.

24.2. Пункт 96. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

24.3. Пункт 97. Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником.

Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

27. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, підставою для набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням є факт постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 його матері - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

28. На підтвердження вказаних обставини позивачем було надано копію будинкової книги, яка містить запис про те, що ОСОБА_6 проживала на території України з 27 липня 1989 року по 11 квітня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1 та проставлено відповідні штампи прописки та виписки.

29. Разом з тим, Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про перейменування м. Ворошиловграда та Ворошиловградської області" від 04 травня 1990 року №9169-ХІ Ворошиловградська область була перейменована в область Луганську.

30. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що назва області "Луганська" в штампах прописки та виписки матері позивача у будинковій книзі не відповідає назві області, яка на той час була - "Ворошиловградська". Отже, такий запис у будинковій книзі не може підтверджувати факт прописки ОСОБА_6

31. Крім того, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що інститут «прописки», який існував за часів колишнього СРСР, був направлений саме на встановлення жорсткого та тотального контролю за переміщенням осіб на території країни. Документом, який підтверджував факт прописки у приватних будинках, була саме будинкова книга, порядок ведення якої був зазначений у самій будинковій книзі. Даний порядок передбачав, що прописці підлягають усі громадяни, прибувші у будинок на постійне чи тимчасове проживання (параграф 5); будинкова книга із внесеними відомостями про прибулих осіб, їх паспорти надаються у місцеве відділення міліції для оформлення прописки не пізніше 24 годин з часу прибуття в будинок осіб, які підлягають прописці. У сільській місцевості, де не відсутні відділення міліції, будинкова книга та паспорти надаються в районне відділення міліції не пізніше 3 діб з часу прибуття особи (параграф 8).

32. Таким чином, ведення будинкової книги, із внесенням в неї відомостей про прибувших осіб, за часів СРСР було обов'язковим.

33. Вищенаведене спростовує посилання касатора на те, що діючим законодавством, на час прописки його матері на території Ворошиловградської (Луганської) області, не передбачалося обов'язкове внесення відомостей щодо прописки у будинкову книгу.

34. Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що наданий позивачем паспорт, з відміткою Державної прикордонної служби України про місце та час перетинання ОСОБА_1 державного кордону, свідчить про те, що такий документ містить неправдиві відомості, з огляду на наступне.

35. Згідно з датою-штампом Державної прикордонної служби України, проставленому у паспорті громадянина Азербайджану № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, останній прибув на територію України 08 червня 2014 року через пункт пропуску "Лантратівка". Однак перевіркою особи ОСОБА_1 за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обліку інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" було встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, не значиться, державний кордон України не перетинав. Тобто, цей факт підтверджує те, що особа з персональними даними ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, або інша особа з паспортними даними НОМЕР_4 громадянина Азербайджану, не перетинали державний кордон України.

36. З листа Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 15 листопада 2016 року вбачається, що паспорт на ім'я ОСОБА_1 не видавався.

37. Колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що вищенаведені обставини підтверджують те, що набуття позивачем громадянства України відбулося внаслідок подання останнім свідомо неправдивих відомостей та документів, які не можуть бути належними доказами певних фактів.

38. Посилання касатора на недопустимість нових доказів, а саме листа Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні, які були розглянуті судом апеляційної інстанції, колегія Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки пунктом четвертим частини першої статті 306 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право учасників на подання до суду апеляційної інстанції нових доказів у справі.

39. Інші доводи касатора не вливають на правильність рішення суду апеляційної інстанції у даній справі.

40. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №808/317/18- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх