Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.07.2023 року у справі №640/22572/20
Постанова КАС ВП від 20.07.2023 року у справі №640/22572/20
Постанова КАС ВП від 20.07.2023 року у справі №640/22572/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/22572/20

адміністративне провадження № К/990/4586/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/22572/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Бояринцева М. А.) від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Собків Я. М.) від 14 грудня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2020 року за № UA100020/2020/00143;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20 березня 2020 року № UA100000/2020/000156/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2020 року за № UA100020/2020/00145;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20 березня 2020 року №UA100000/2020/157/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2020 року за №UA100020/2020/00142;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20 березня 2020 року № UA100000/2020/155/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2020 року за № UA100020/2020/00147;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20 березня 2020 року № UA100000/2020/158/2 про коригування митної вартості товарів.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що митним органом не дотримано частину другу статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих транспортних засобів за основним методом - ціною договору, не обґрунтовано ціну, що визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості транспортних засобів та не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом. ОСОБА_1 вказує, що підтвердив належними документами заявлену митну вартість товарів, що свідчить про відсутність підстав для її коригування митним органом.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

5. 01 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Усенко Є. А. - головуючий суддя, Гімон М. М., Яковенко М. М.).

6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 08 серпня 2022 року до Верховного Суду від Київської митниці Державної митної служби надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.

8. 28 червня 2023 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1024/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А., що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2023 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 подав митному органу митні декларації: № UA100020.2020.020082, UA100020.2020.020084, UA100020.2020.020085, UA100020.2020.020086 (далі - митні декларації).

12. Зокрема, до вказаних митних декларацій позивачем надано: рахунки-фактури (інвойс), декларації походження товарів, акти проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що не здійснюється при виконанні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, документи що підтверджує вартість перевезення товару, висновки про походження товару або акт експертизи, видані уповноваженим органом, сертифікати відповідності, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, ІПН, інші некласифікаційні документи, перепустка № В6-0006768 від 19 березня 2020 року, копії митних декларацій країни відправлення, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу.

13. За наслідком розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення від 20 березня 2020 року №/2020/000156/2, UA100000/2020/157/2, UA100000/2020/155/2, UA100000/2020/158/2 про коригування митної вартості товарів (далі - оскаржувані рішення) та відповідні картки відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2020 року за № UA100020/2020/00143, UA100020/2020/00145, UA100020/2020/00142, UA100020/2020/00147.

14. За змістом оскаржуваних рішень, надані відповідно до статті 53 МК України документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Переміщення оцінюваного товару здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_1 . ОСОБА_1 надав лист щодо вартості транспортування товару до кордону України у розмірі 100 евро. Разом з тим, документів, що підтверджують вартість транспортування не надано.

15. Крім того вказано, що у графі 44 перелічених вище митних декларацій під кодом 0380 (рахунок-фактура) знаходиться документ виконаний польською мовою, без перекладу, що не дає можливість перевірити чи дійсно відбувся продаж, за якими умовами, умови оплати та інші відомості, що необхідні для перевірки митної вартості товарів. Декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товарів та інші платіжні та/або бухгалтерські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Отже, декларантом не забезпечено об`єктивних та документально підтверджених даних стосовно відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16. У зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 МК України позивачу запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): документи, що підтверджують вартість транспортування у відповідності до вимог законодавства України; за наявності страхові документи та документи, які містять відомості про вартість страхування товару; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

17. Також, декларанту запропоновано на підставі статті 254 МК України здійснити переклад документу, що зазначений під кодом 0380 у графі 44 митний декларацій та подати за власним бажанням додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

18. Однак, від подання додаткових документів ТОВ «ЄВРОТЕСТ-ПЛЮС», що уповноважено ОСОБА_1 на декларування товару, відмовилось.

19. У зв`язку з наведеним відповідач дійшов висновку, що декларантом документально не підтверджено складову митної вартості на транспортування товару, можливу складову на його страхування, та відомості щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті за товар.

20. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях з урахуванням цінової інформації зовнішніх джерел.

21. Вважаючи зазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митних декларацій протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що позивачем подані документи до митного оформлення, які не дають можливості підтвердити складову митної вартості на транспортування товару, складову на його страхування, та відомості щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті за товар.

23. Такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що позивачем до митного оформлення за всіма митними деклараціями не надано транспортних (перевізних) документів, належних документів про вартість перевезення оцінюваних товарів та/або пояснень митному органу про включення транспортних витрат у вартість товару.

24. При цьому суди попередніх інстанцій зауважили, що надана довідка від 19 березня 2020 року, не є належним документом, що підтверджує транспортні витрати, адже до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

25. Крім того суди погодилися з висновками митного органу, що декларантом не забезпечено об`єктивних та документально підтверджених даних стосовно відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

26. Такий висновок судів мотивований тим, що позивачем надано до митного оформлення рахунки-фактури (інвойси) виконані польською мовою, проте без перекладу, що унеможливлює перевірити чи дійсно відбувся продаж, за якими умовами, умови оплати та інші відомості, що необхідні для перевірки митної вартості товарів; позивачем не надано банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару - касові або товарні чеки, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати із транспортним засобом, поданим до митного оформлення.

27. В той же час, судами встановлено, що у деклараціях країни відправлення, які надані позивачем МРN 20PL402010E0320261, МРN 20PL4020Е0320253, МРN 20PL402010E0320270, у графах 2 (відправник) та 8 (одержувач) зазначений Геогіца О. Разом з цим, такі декларації не містять даних щодо експортера-продавця товару та використовується з метою контролю вивезення товару за межі ЕС, отже не містить достатні відомості для перевірки ціни продажу товарів або ціни, що підлягає сплаті за товари.

28. З приводу застосованого відповідачем резервного методу визначення митної вартості суди попередніх інстанцій вказали, що митна вартість визначена відповідачем з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість товару ґрунтується на інформації щодо митного оформлення за митною декларацією від 20 березня 2020 року № UА 100020/2020/020233.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08 лютого 2019 року по справі № 825/648/17, від 19 серпня 2020 року по справі № 140/754/19, від 08 лютого 2019 року по справі № 825/648/17.

32. Скаржник наголошує, що митну вартість імпортованих транспортних засобів, що вказана декларантом у митних деклараціях № UA10020.2020.020082, UA10020/2020/020084, UA10020.2020.020085, UA10020.2020.020086, визначено за основним методом, а до самих митних декларацій декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про їх митну вартість за ціною договору. Наведене також підтверджується актами про перегляду огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16 березня 2020 року UA209030/2020/11125, UA209030/2020/11127, UA209030/2020/11128 та UA209030/2020/11129.

33. При цьому наголошує, що за результатами проведеного митного огляду імпортованих мотоциклів виявлено пошкодження лакофарбового покриття, заднього колеса, сліди корозії на рамі, відсутність облицювання сидіння, переднього бризговика, задньої вісі, неможливість встановлення показника одометра, про що зазначено у додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів UA209030/2020/11125, UA209030/2020/11127, UA209030/2020/11128 та UA209030/2020/11129. Наведені пошкодження транспортних засобів і вплинули на визначення їх вартості, однак не були взяті до уваги відповідачем під час митного оформлення даних мотоциклів.

34. На переконання скаржника, зазначене свідчить про недотримання митницею вимог частини другої статті 53 МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих транспортних засобів за основним методом - ціною договору.

35. Також вказує, що відповідачем не обґрунтовано ціну, що визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості транспортних засобів та не зазначено пояснень щодо зроблених коригувань, зважаючи, зокрема, на технічний стан транспортних засобів.

36. Натомість судами першої та апеляційної інстанцій аргументи позивача щодо технічного стану транспортних засобів залишені поза увагою та враховані не були. Зазначає, що суди не надали оцінки на предмет обґрунтованості та мотивованості оскаржуваних рішень митниці у контексті норм пункту 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Указує, що в рішеннях митниці було вказано тільки номер та дата митної декларації (яка була взята за основу для визначення митної вартості), при цьому в оскаржуваному рішенні не містилось пояснення щодо факту наявності у митного органу інформації про митні вартості інших подібних транспортних засобів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

38. Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

39. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

40. Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

41. Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

42. Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

43. Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

44. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

45. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

46. За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

47. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

48. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

49. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

50. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

51. Судами встановлено, що митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України. Отримувача даного транспортного засобу заявлено позивача.

52. Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи: рахунки-фактури (інвойс), декларації походження товарів, акти проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що не здійснюється при виконанні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, документи що підтверджує вартість перевезення товару, висновки про походження товару або акт експертизи, видані уповноваженим органом, сертифікати відповідності, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, ІПН, інші некласифікаційні документи, перепустка № В6-0006768 від 19 березня 2020 року, копії митних декларацій країни відправлення, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу.

53. Суди дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення за всіма митними деклараціями не надано транспортних (перевізних) документів, належних документів про вартість перевезення оцінюваних товарів та/або пояснень митному органу про включення транспортних витрат у вартість товару, а рахунки-фактури (інвойси) виконані польською мовою, проте без перекладу, що унеможливлює перевірити чи дійсно відбувся продаж, за якими умовами, умови оплати та інші відомості, що необхідні для перевірки митної вартості товарів; позивачем не надано банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару - касові або товарні чеки, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати із транспортним засобом, поданим до митного оформлення.

54. Посадовою особою відділу контролю митної вартості товару Київської митниці Державної митної служби за результатом перевірки МД та документів, митного оформлення також установлено, що у деклараціях країни відправлення, які надані позивачем МРN 20PL402010E0320261, МРN 20PL4020Е0320253, МРN 20PL402010E0320270, у графах 2 (відправник) та 8 (одержувач) зазначений Геогіца О. Разом з цим, такі декларації не містять даних щодо експортера-продавця товару та використовується з метою контролю вивезення товару за межі ЕС, отже не містить достатні відомості для перевірки ціни продажу товарів або ціни, що підлягає сплаті за товари.

55. Ураховуючи те, що декларантом не було надано всіх обов`язкових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару, Київська митниця Державної митної служби при здійсненні митного контролю запитала у позивача відповідні документи, що підтверджують оплату всіх складових заявленої митної вартості. Декларант від подання додаткових документів відмовився.

56. Таким чином, судами установлено, що декларантом/позивачем не надано під час подання МД № UA100020.2020.020082, UA100020.2020.020084, UA100020.2020.020085, UA100020.2020.020086 для митного оформлення документи на підтвердження числових значень всіх складових митної вартості, з метою зменшення бази оподаткування товару.

57. Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими твердження позивача про надання відповідачу всіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, зокрема, суди при вирішенні спору встановили відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом.

58. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.

59. Неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графах 33 та 44 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

60. При цьому Суд уважає, що висновок судів попередніх інстанцій про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів є передчасним з огляду на таке.

61. За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

62. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).

63. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

64. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

65. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

66. Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

67. Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

68. Суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи питання обґрунтованості числового значення митної вартості мотоциклів, скоригованої митним органом, встановили, що відповідач митну вартість мотоциклів позивача визначив за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару.

69. При цьому суди не вдавалися до оцінки імпортованих мотоциклів із тими які бралися для порівняння за основними параметрами, які використовуються для порівняння (маркою та моделлю, типом двигуна, роком виготовлення та об`ємом циліндрів, технічним станом).

70. Наведене свідчить про те, що суди обох інстанцій зосередились виключно на дослідженні поданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості, залишивши поза увагою дії митниці з коригування митної вартості (послідовність та процедура обрання джерела цінової інформації для коригування), тобто, не перевірили законність таких дій.

71. Водночас, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

72. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

73. Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

74. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

75. Упродовж розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивач доводить необґрунтованість числового значення митної вартості мотоциклів, скоригованої митним органом, та вказує на факти, які вплинули на таке коригування. Зокрема у позовній заяві, в апеляційній скарзі, позивач вказує на низку технічних несправностей імпортованих транспортних засобів, що очевидно впливає на їх ціну, та можуть мати значні відмінності від тих об`єктів та інформації, які міг врахувати відповідач під час визначення методу визначення митної вартості подібного товару.

76. Суди попередніх інстанцій не досліджували обґрунтованості числового значення митної вартості мотоциклів, скоригованої митним органом, за параметрами, які використані митницею при застосуванні резервного методу, не встановлена та не перевірена подібність та схожість товарів.

77. Суд визнає, що ані судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам митного законодавства в частині обґрунтованості числового значення митної вартості транспортних засобів, скоригованої митним органом.

78. Суд також зазначає, що за змістом частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

79. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

80. У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

81. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

82. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, суди не перевірили джерела інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованість числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливість застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару.

83. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

84. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

85. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

86. Таким чином, постановлені у справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 640/22572/20 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов