Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 червня 2018 року

справа №826/2254/14

адміністративне провадження №К/9901/3988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2014 року у складі судді Донця В.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №826/2254/14 у складі суддів Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А., Овсененка О.М. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 14 листопада 2013 року №0001912203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 179 100 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 81465 грн. 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

27 березня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від16 вересня 2014 року, з мотивів правомірності формування Товариством податкового кредиту у восьми звітних податкових періодах та не доведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

02 жовтня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 44.1 статті 44, підпунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Товариству відмовити.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що перевірка за результатами якої прийняте спірне податкове повідомлення - рішення проведена в межах кримінального провадження на виконання вимоги викладеної листом Слідчого управління Державної податкової служби у м. Києві від 04 квітня 2013 року №3919/10-09, призначеної в межах кримінального провадження №3212110000000009 від 21 листопада 2012 року, за ознаками злочину, передбаченого, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, внаслідок чого просить врахувати обставини встановлені в ході досудового розслідування.

03 жовтня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу. Пунктом другим цієї ухвали передбачено витребувати справу з Окружного адміністративного суду м. Києва №826/2254/14, однак справа з суду першої інстанції не витребовувалась.

15 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/3988/18 передані до Верховного Суду.

16 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/3988/18 прийняті до провадження Верховним Судом та витребувано справу №826/2254/14 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

25 січня 2018 року справа №826/2254/14 надійшла до Верховного Суду.

05 березня 2015 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 36942172, перебуває на податковому обліку з 12 квітня 2010 року, є платником податку на додану вартість з 26 квітня 2010 року.

Податковим органом у жовтні 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідзуна", Приватним підприємством "ЕВМ Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліре", Товариством з обмеженою відповідальністю "Негоціянт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стейдпрод" за період з 01 січня 2011 по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акт перевірки від 01 листопада 2013 року №266/26-57-22-03-07/36942172 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення 14 листопада 2013 року №0001912203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 260565,50 грн., в тому числі, 179100,00 грн. за основним платежем за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-14 (далі Закон №996), підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 81465,50 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлені та досліджені всі складові господарських операцій в розрізі кожного з контрагентів та первинні документи, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, встановлена їх відповідність вимогам Закону №996 та Положенню, як підстав бухгалтерському обліку господарських операцій. З огляду на дослідження акту перевірки та встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність складів податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, яким ці порушення викладені та використовували висновки акту позапланової перевірки Товариства проведеної відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для безпосереднього визначення сум податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Про проведення перевірки податковим органом саме на підставі цього підпункту зазначено в Розділі першому акту перевірки.

З огляду на зазначене є неприйнятним посилання податкового органу на те, що перевірка ним проведена на виконання листа слідчого в межах кримінального провадження, оскільки результати такої перевірки (підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України) мають зовсім інші правові наслідки, які полягають у не можливості використання висновків результатів перевірки проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі відповідно до пункту 86.9 статті 86 (редакції діючої на час спірних відносин) Податкового кодексу України.

Суд вважає неприйнятними посилання відповідача, на інформацію з матеріалів досудового розслідування порушеного 21 листопада 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, як на доказ податкового правопорушення, з огляду на те, що зазначена інформація не утримує в собі посилання про вчинення дій або підпису первинних документів або взагалі будь-яку участь у здійсненні господарських операцій певних осіб, які мають відношення до контрагентів позивача. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені листом Слідчого управління від 04 квітня 2013 року обставини, покладені в основу проведення перевірки, не встановлюють осіб та не вказують на вчиненні діяння будь-якими особами, які впливають на спірні правовідносини.

Суд вважає, що у даній справі відсутні обставини звільнення від доказування, за загально-правовим процесуальним принципом преюдиції, в розумінні частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), а саме відсутній вирок суду у кримінальному провадженні, з моменту порушення якого на момент касаційного перегляду минуло понад п'ять років.

Відтак, на момент укладення договорів, їх виконання та відображення наслідків в документах бухгалтерського та податкового обліку та на час розгляду справи у судах всіх інстанцій контрагенти позивача повною мірою мали всі повноваження для реалізації загальної та спеціальної право дієздатності в межах податкових правовідносин.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доведеність здійснення позивачем, встановлена судами попередніх інстанцій, господарських операцій, їх реальний характер, доводять правомірність формування позивачем податкового кредиту та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №826/2254/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер