Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 червня 2018 року

справа №826/13684/17

адміністративне провадження №К/9901/51085/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року (суддя - Власенкова О.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (судді - Сорочко Є.О., Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі №826/13684/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" до Державної казначейської служби України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Сади Донбасу» (далі - Товариство, відповідач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики і продовольства України (далі - Мінагрополітики, відповідач у справі, скаржник у справі) та Державної казначейської служби України в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Мінагрополітики щодо неспрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 1 087 300,00 гривень, зареєстрованої в органах Казначейства, за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів. Виноградників та ягідників та нагляд за ними» для перерахування на рахунки Товариства;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у справі компенсацію за КПКВ 2801350 «Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками» і отримані ним в повному обсязі кошти в розмірі 1 087 300, 00 гривень, шляхом списання з наявних бюджетних програм Мінагрополітики.

15 січня 2018 року Товариством подано до суду заяву про відмову від адміністративного позову, обґрунтовану тим, що після звернення до суду відповідач у справі сплатив суму спірної заборгованості. Окрім того, позивач у справі просив присудити на його користь витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, прийнято відмову Товариства від позову та закрито провадження у справі, присуджено на користь Товариства понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 17 909,50 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Мінагрополітики.

Задовольняючи заяву в частині присудження судових витрат суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем фактично здійснено виконання своїх зобов'язань після подання Товариством адміністративного позову до суду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині присудження судових витрат, відповідачем у справі подана касаційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині присудження судового збору з Мінагрополітики.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що кошти Товариству були спрямовані не у зв'язку із судовим розглядом справи, а у зв'язку зі здійсненням відповідачем у справі повноважень головного розпорядника бюджетних коштів за програмою 2801350, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №826/6939/16. Окрім того, скаржник зазначає про те, що позовні вимоги пред'явлені до двох відповідачів тоді, як судовий збір стягнуто тільки з Мінагрополітики.

Від позивача відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України регламентується право позивача у справі на відмову від позову.

Відповідно до частини 3 зазначеної статті про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про відмову від адміністративного позову, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку про закриття провадження у справі.

Згідно статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у справі сплачено на рахунок Товариства суму спірної заборгованості, в той же час скаржник здійснив це після звернення позивача до суду. Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про присудження з Мінагрополітики витрат здійснених на оплату судового збору, керуючись при цьому положеннями статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання скаржника на намагання виконати зобов'язання перед Товариством Суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко встановлено, що якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

В той же час, в процесуальному законодавстві не міститься жодних застережень щодо застосування статті 140 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема такі як намагання виконати зобов'язання, або виконання у зв'язку з здійсненням своїх управлінських повноважень.

Окрім того, зазначена норма не містить застереженьщодо виконання зобов'язання у зв'язку з відкриттям позовного провадження, а лише вказує на строк виконання зобов'язання.

Щодо посилання скаржника на наявність двох відповідачів у справі, а присудження судових витрат лише з Мінагрополітики, то Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, відповідно до якого Державна казначейська служба України залучена до участі у даній справі не як особа, яка своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушила права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а як особа, яка здійснюватиме фактичне виконання рішення про стягнення коштів з Державного бюджету України. При цьому, позов в частині стягнення коштів позивач мотивував бездіяльністю не Державної казначейської служби України, а бездіяльністю саме Мінагрополітики, яке було зобов'язане спрямувати ці кошти позивачу.

Що стосується посилання скаржника на те, що перерахування коштів позивачу було викликано не судовим розглядом позову про стягнення коштів, а здійснення ним повноважень головного розпорядника коштів і посилання при цьому на позицію Верховного Суду по справі №826/6939/16, то суд вважає таке посилання безпідставним, оскільки в зазначеній справі йшлося про зовсім інші за змістом правовідносини. Якщо у справі №826/13684/17 йдеться про конкретні безпосередні права та обов'язки сторін, то в справі №826/6939/16 йшлося про визнання нечинним нормативно-правового акту.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 рокуу справі №826/13684/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер