Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №815/2841/17

адміністративне провадження №К/9901/29487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Бевзенко В.М., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (головуючий суддя - Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (головуючий суддя Кравець О.О., судді - Домусчі С.Д., Коваль М.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських», третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на проходженні первинної професійної підготовки,

У С Т А Н О В И В:

19 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських», третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських» від 21 лютого 2017 року № 26 о/с «По особовому складу» в частині відрахування позивача з первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції», поновити ОСОБА_2 на проходженні первинної професійної підготовки слідчих офіцерів поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в Державній установі «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою; далі - КАС України).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ГУ НП в Одеській області скористалося своїм правом та надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських» від 21 лютого 2017 року № 26 о/с «По особовому складу» з 21 лютого 2017 року слідчого слідчого відділення Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2, на підставі рапорту ОСОБА_5 від 21 лютого 2017 року та Відомості обліку успішності від 21 лютого 2017 року №84, відраховано з первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції.

До Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 з позовом про скасування вказаного наказу звернувся 19 травня 2017 року, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, встановленого для звернення до суду, ОСОБА_2 зазначив, що копію оскаржуваного наказу Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських» від 21 лютого 2017 року № 26 о/с «По особовому складу» він отримав 13 березня 2017 року. Про те, що оскаржуваний наказ порушує його права, позивачу стало відомо лише у судовому засіданні при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ГУ НП в Одеській області, Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських» про скасування наказу ГУ НП в Одеській області від 22 лютого 2017 року № 306 о/с та поновлення на посаді слідчого слідчого відділення Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУ НП в Одеській області. Вказані обставини позивач вважає обґрунтованими та вказує, що строк звернення до суду з цим позовом був пропущений ним з поважних причин.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду та відсутні підстави для його поновлення.

Зазначена позиція підтримана Одеським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 вказаного Кодексу, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких обставин і не надає відповідних належних та допустимих доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.

Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі та наголошує на тому, що правова необізнаність позивача, не є перешкодою для своєчасного звернення до суду із даним позовом. Судами встановлено та не заперечується позивачем, що 13 березня 2017 року його ознайомлено з оскаржуваним наказом та наказом ГУ НП в Одеській області від 22 лютого 2017 року № 306 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади. У наказі про звільнення, підставою для його прийняття зазначено оскаржуваний наказ Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських».

З наведеного вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався 13 березня 2017 року, але разом з тим, позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує причини проміжку часу тривалості між вказаною подією та поданням позовної заяви 19 травня 2017 року, який перевищує строк, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України.

Отже, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М.Бевзенко

Т.Г.Стрелець