Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

м.Київ

справа №808/3660/15

адміністративне провадження №К/9901/11973/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року (судді: Білак С.В., Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.) у справі №808/3660/15 за позовом Комунального закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, третя особа: Приморський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Комунальний заклад «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради (далі -СМР «Глорія») звернувся з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області (далі - ТДІПП у Запорізькій області), третя особа: Приморський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - Приморський РВ ГУ МВС України в Запорізькій області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови відповідача від 15.06.2015 в частині задоволення скарги, акт перевірки №08-27-0014/0024 та припис №08-27-0014/0016 від 22.05.2015.

Протокольною ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року замінено Територіальну державну інспекцію з питань праці у Запорізькій області на належного відповідача - Головне управління Держпраці у Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 1 припису ТДІПП у Запорізькій області від 22.05.2015 №08-27-0014/0016 в частині усунення вказаного порушення чинного законодавства України про працю. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, не відповідає обставинам справи. Так, зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про порушення СМР «Глорія» приписів ст.21, ч.1,3 ст.32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки бухгалтера ОСОБА_1 не було переведено на іншу роботу, на нього лише покладено обов'язки бухгалтера іншого напрямку роботи. Не вважає такі зміни в обсязі функціональних обов'язків істотними змінами умов праці, й, відповідно, стверджує про відсутність обов'язку відповідного попередження за два місяці.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 4 травня 2015 слідчим СВ Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області прийнято постанову про призначення перевірки КЗ «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» для дослідження питання про дотримання позивачем вимог трудового законодавства щодо покладення на бухгалтера ОСОБА_1 обов'язків бухгалтеру з обліку продуктів харчування та малоцінних швидкозношуваних матеріалів.

Крім того, з 20.02.2015 по 22.05.2015 посадовою особою відповідача на підставі постанови слідчого СВ Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 14 травня 2015 року, наказу заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області було проведено перевірку додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування СМР «Глорія» Запорізької обласної ради, за результатами якої складено Акт від 22 травня 2015 року №08-27-0014/0024.

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: ч.1, 3 ст. 32 КЗпП України, а саме: встановлено, що працівник не повідомлений про зміну істотних умов праці більше, ніж за 2 місяці; ст.21, 94 КЗпП України, що виразилось у невиплаті керівником закладу працівникові заробітної плати та незабезпеченні умов праці, необхідних для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, угодою сторін і трудовим договором.

22 травня 2015 року відповідачем складено припис №08-27-0014/0016, яким зобов'язано позивача усунути порушення вимог чинного законодавства України про працю, вказані у пунктах 1-2 описової частини припису, та у строк до 22.06.2015 року письмово повідомити відповідача про виконання припису.

Не погодившись з висновками акту перевірки та припису позивач звернувся з відповідною скаргою до ТДІПП у Запорізькій області, за результатами розгляду якої постановою начальника ТДІПП у Запорізькій області скасовано пункт 2 припису №08-27-0014/0016 від 22.05.2015 щодо порушень вимог ст.94 КЗпП України.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодних істотних змін умов праці у зв'язку з перерозподілом функціональних обов'язків бухгалтера ОСОБА_1 не відбулось, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на порушення СМР «Глорія» Запорізької обласної ради вимог частин 1 та 3 статті 32 КЗпП України. Водночас, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування п.2 постанови від 15.06.2015. Також вказав на дотримання відповідачем вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині прийняття наказу на перевірку та проведення перевірки суб'єкта господарювання, та, як наслідок, необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Скасовуючи таке рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посадові завдання та обов'язки ОСОБА_1 суттєво відрізняються в розрізі посадових інструкцій від 01.12.2014 та від 03.04.2015, з огляду на що вказав на хибність висновку суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги. Таким чином, перегляду в касаційному порядку підлягає лише та частина позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції, пізніше скасовані судом апеляційної інстанції, внаслідок чого стали підставою до звернення скаржника зі скаргою.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я (ч.2 ст.32 КЗпП України).

Частиною третьою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Під час розгляду справи судами було встановлено, що підставою до висновку відповідача про порушення СМР «Глорія» вимог частин 1 та 3 статті 32 КЗпП України стало те, що на ОСОБА_1, який до прийняття наказу №35-осн. від 01.04.2015 виконував обов'язки бухгалтера матеріального відділу по здійсненню прийому та контролю первинної документації по утриманню транспортних засобів, було покладено обов'язки відповідального за облік продуктів харчування та малоцінних швидкозношуваних матеріалів без відповідного попередження за 2 місяці.

Так, наказом від 21.10.2011 ОСОБА_1 був призначений на посаду бухгалтера СМР «Глорія». На час виникнення спірних правовідносин мав вищу кваліфікаційну категорію та виконував обов'язки з приймання та обробки первинних документів з обліку матеріальних цінностей в підгрупі «транспортні засоби та матеріали».

01 квітня 2015 року головним лікарем СМР «Глорія» прийнято наказ №35-осн. «Про призначення відповідальних осіб за ведення матеріалів», яким у зв'язку з мобілізацією провідного бухгалтера ОСОБА_2, на період відсутності останнього, здійснено перерозподіл посадових обов'язків між бухгалтерами матеріального відділу та з 01.04.2015 призначено відповідальним за облік продуктів харчування та малоцінних швидкозношуваних матеріалів ОСОБА_1

Цим же наказом з ОСОБА_1 були зняті обов'язки з приймання та обробки первинних документів з обліку матеріальних цінностей в підгрупі «транспортні засоби та матеріали» та передані іншому бухгалтеру відділу, - ОСОБА_3

Таким чином, в результаті внесення змін до посадової інструкції на підставі наказу №35-осн. від 01.04.2015, жодних змін системи та розміру оплати праці, пільг, режиму роботи або інших істотних умов праці у зв'язку з перерозподілом функціональних обов'язків бухгалтера ОСОБА_1 не відбулось.

ОСОБА_1 продовжив виконувати обов'язки бухгалтера та ведення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей підприємства, однак за іншою підгрупою.

Таким чином, враховуючи, що керівник установи/відділу має право на перерозподіл функціональних обов'язків співробітників всередині відділу, не змінюючи при цьому основних обов'язків співробітника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку повідомляти ОСОБА_1 про покладання на нього відповідальності за облік продуктів харчування та малоцінних швидкозношуваних матеріалів за 2 місяці та, як наслідок, необґрунтованість оскаржуваного припису в частині зобов'язання позивача усунути порушення ч.1,3 ст.32 КЗпП України та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням вищенаведеного постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець