Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №808/1493/16

адміністративне провадження №К/9901/41528/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЗапорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ОДПІ)на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 (суддя І.В. Батрак)та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (колегія у складі суддів: С.Ю. Чумак, М.М. Гімон, І.В. Юрко )у справі №808/1493/16за позовомОСОБА_2 доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 01.12.2015 №0020411701, яким застосовано 20ти відсотковий штраф в сумі 21 554 грн. 14 коп. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування». В обґрунтування позову посилається на приписи пункту 177.6 статті 177, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та вважає, що сплачуючи 30.07.2014 суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 107 770 грн. 69 коп. ним було дотримано встановлені законодавством строки сплати податку на доходи фізичних осіб. Висновок податкового органу щодо допущення затримки сплати такої суми на 93 календарні дні є хибним, оскільки за наслідками звітного року не здійснював господарської діяльності, а тому не зобов'язаний був звітувати в строки, які визначені ПК України для суб'єкта підприємницької діяльності, а декларування та сплата податку на доходи фізичних осіб здійснена за наслідками отримання інших видів доходів, окрім доходів від здійснення підприємницької діяльності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено.

Рішення судів мотивовані відсутністю з боку позивача порушень вимог ПК України в частині своєчасності сплати ним самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб зазначеної у річній декларації, що не пов'язано із здійсненням позивачем господарської діяльності, яку в 2013 році він не здійснював.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволені позову. Вказується, що оскаржуване позивачем у даній справі податкове повідомлення-рішення прийнято в межах та у спосіб передбачених ПК України, так як оплата узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного позивачем була здійсненна на 93 день.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.04.2014 позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, відповідно до якої самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 109 041 грн. 54 коп. (код рядка 09, 13.01), яка, згідно із платіжного доручення №182946007 від 30.07.2014 перерахована ним до місцевого бюджету.

За результатами проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати (перерахування) платником податків-фізичною особою ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб, контролюючим органом складено акт від 13.10.2015 №1273/8-28-17-02-2775514632, згідно висновків якого порушено вимоги пункту 176.1 «е» статті 176 ПК України внаслідок несвоєчасної сплати підприємцем суми узгодженого податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 107 770 грн. 69 коп. (з урахуванням переплати), в тому числі: за періоди з 28.04.2014 по 30.07.2014.

З урахуванням висновків вказаного акта, ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0020411701, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 21 554 грн. 14 коп.

За результатами адміністративного оскарження до вищих податкових органів в адміністративному порядку, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги особи - без задоволення.

Згідно із приписами підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на час прийняття спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення) платники податку зобов'язані: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

В силу окремих положень статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

З урахуванням наведених положень, та враховуючи встановлені обставини судами попередніх інстанцій, які підтверджуються наявними в ній матеріалами, у Верховного Суду не має сумнівів щодо правильності висновків судів про незаконність спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення, адже позивач у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи звітував як фізична особа, що зобов'язує його, в силу положень статті 179 ПК України, сплатити узгоджене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до 1 серпня року, що настає за звітним, що ним було зроблено, а саме - 30.07.2014.

Таким чином, правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій), які визначені абзацом 3 пункту 126.1 статті 126 ПК України, а саме за несвоєчасну сплату узгодженої ним суми у розмірі 109 041 грн. 54 коп. у ОДПІ не було.

Жодних доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій про декларування та сплату податку з доходів фізичних осіб, нарахованого з інших доходів ніж від провадження господарської діяльності в касаційній скарзі не зазначено.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованою доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду