Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №807/247/16

провадження №К/9901/12604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 807/247/16

за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 21 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Святецького В.В., суддів: Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 лютого 2016 року №213 в частині притягнення офіцера Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом начальника Західного регіонального управління від 10 лютого 2016 року №48-ос майора ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу прикордонної служби «Лужанка».

11 лютого 2016 року начальником Мукачівського прикордонного загону затверджено план введення в посаду начальника відділу прикордонної служби «Лужанка» ІІІ категорії (тип Б), однак за планом введення в посаду відповідачем не вчинено жодних заходів. Офіцера - наставника за ОСОБА_1 закріплено не було. Позивач зазначає, що свої обов'язки виконував сумлінно. Наказом №33-ос від 22 лютого 2016 року 27 прикордонного загону м. Мукачево ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою з 18 лютого 2016 року. 26 лютого 2016 року позивач звернувся до відділення охорони здоров'я із скаргами на погане самопочуття, у зв'язку з чим, наказом №40-вв його було звільнено від виконання службових обов'язків за станом здоров'я. 27 лютого 2016 року, під час перебування позивача на лікарняному, в адміністративному приміщенні відділу прикордонної служби «Лужанка» військовою прокуратурою та представниками «К» УСБУ у Закарпатській області було здійснено прорив на територію пункту пропуску «Лужанка». Проведено обшук, в результаті якого у приміщенні ТЗПК виявлено та вилучено грошові кошти. Позивач зауважує, що обшук проводився за відсутності уповноважених осіб Державної прикордонної служби України, тобто - незаконно.

За вказаним фактом було призначено службове розслідування, за результатами якого було виявлено порушення ОСОБА_1 вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, допущено прорахунки в організаційно-розпорядчій діяльності та контролі за оперативно-службовою діяльністю підпорядкованого відділу прикордонної служби, п.276 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 29 грудня 2009 року №1040.

Так, наказом начальника Мукачівського прикордонного загону від 29 лютого 2016 року №213, а саме п.11 майора ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку п. «в» статті 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та оголошено дисциплінарне стягнення «Сувора догана». Позивач переконаний, що такий пункт наказу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2016 року позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував наказ Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 лютого 2016 року №213 в частині притягнення офіцера Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 червня 2016 року скасував постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та прийняв нову, якою у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність цієї скарги просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що наказом начальника Західного регіонального управління від 10 лютого 2016 року №48-ос майор ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу прикордонної служби «Лужанка».

11 лютого 2016 року начальник Мукачівського прикордонного загону затвердив план введення позивача в посаду начальника відділу прикордонної служби «Лужанка» ІІІ категорії (тип Б). Згідно вказаного плану було визначено чотири етапи роботи, в кожному такому етапі зазначено зміст заходів, котрі повинні були відбутись під час введення в посаду позивача: на І етап «робота при управлінні прикордонного загону» відводиться до 2 діб; на ІІ етап «прийом справ і посади, введення в посаду» - до 3 діб, на ІІІ етап «робота офіцерів прикордонного загону по вводу у посаді призначеного начальника відділу прикордонної служби» - 1 - 1,5 місяці. Також, згідно з Планом введення в посаду за ОСОБА_1 повинен був бути закріплений офіцер-наставник.

Згідно наказу начальника 27 прикордонного загону (І категорії) за №33-ос від 22 лютого 2016 року «По особовому складу» майор ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою начальника відділу прикордонної служби «Лужанка» ІІІ категорії (тип Б) з 18 лютого 2016 року. Підставою слугували: наказ начальника Західного регіонального управління від 10 лютого 2016 року №48-ос та рапорт майора ОСОБА_1 від 22 лютого 2016 року.

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відділення охорони здоров'я із скаргами на погане самопочуття. Наказом начальника 27 прикордонного загону №40-вв від 29 лютого 2016 року позивач був звільнений від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на три доби, з 26 лютого 2016 року по 28 лютого 2016 року.

27 лютого 2016 року в адміністративному приміщенні відділу прикордонної служби «Лужанка» військовою прокуратурою та представниками відділу «К» УСБУ у Закарпатській області було здійснено прорив на територію пункту пропуску «Лужанка». Внаслідок проведеного обшуку у приміщенні зберігання технічних засобів прикордонного контролю (ТЗПК) виявлено та вилучено грошові кошти.

За вказаним фактом наказом начальника Мукачівського прикордонного загону від 27 лютого 2016 року №206 було призначено службове розслідування.

Згідно висновку службового розслідування начальником відділу прикордонної служби «Лужанка» ІІІ категорії (тип Б) майором ОСОБА_1 допущено порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі також - Статут), допущено прорахунки в організаційно-розпорядчій діяльності та контролі за оперативно-службовою діяльністю підпорядкованого відділу прикордонної служби, а саме неякісне виконання ним вимог пункту 276 частини 1 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 29 грудня 2009 року №1040.

Відповідно до п.11 Наказу начальника Мукачівського прикордонного загону від 29 лютого 2016 року за №213 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, допущені прорахунки в організаційно-розпорядчій діяльності та контролі за оперативно-службовою діяльністю підпорядкованого відділу прикордонної служби, а саме неякісне виконанням вимог пункту 276 частини 1 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 29 грудня 2009 року №1040, начальника відділу прикордонної служби «Лужанка» ІІІ категорії (тип Б) майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку п. «в» статті 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та оголошено дисциплінарне стягнення «Сувора догана».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності сумніву в частині дотримання відповідачем порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та відповідності оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції який здійснював перегляд постанови суду першої інстанції, дійшов протилежних висновків, та зазначив що дисциплінарне стягнення, накладене у відповідності до вимог наведених приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та у визначені строки. При цьому були враховані передбачені статтею 86 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України обставини.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Статут) визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу (статті 3 Статуту).

Згідно статті 5 Статуту за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Судами встановлено, що 27 лютого 2015 року під час проведеного працівниками прокуратури та відділу «К» управління СБУ у Закарпатській області обшуку в приміщеннях пункту пропуску «Лужанка» виявлено грошові кошти в сумі 1300 гривень в щитовому приміщенні, 20002 гривень, 300 доларів США, 20 євро та 7700 угорських форинтів.

Згідно відомчих нормативних актів посадовим особам Держприкордонслужби під час несення служби дозволяється мати при собі грошові кошти в розмірі не більше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 гривень).

Даний факт сторонами не заперечується та не спростовується.

Статтею 45 Статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 68 Статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Статутом чітко регламентований порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Так, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Статуту).

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Статуту).

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Статуту).

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого (стаття 87 Статуту).

На підставі викладеного Верховний Суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач обґрунтовано притягнутий до дисциплінарної відповідальності, оскільки в підпорядкованому йому підрозділі виявлені порушення службової дисципліни, які мають ознаки кримінального злочину.

Цей факт свідчить про неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків в частині вживання необхідних заходів впливу на підлеглих з метою недопущення дисциплінарних, адміністративних чи кримінальних проступків, а саме: відсутність дієвого контролю за станом здійснення прикордонного контролю, профілактики правопорушень та протидії корупційним проявам.

Оголошуючи майору ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - сувора догана, начальник Мукачівського прикордонного загону Держприкордонслужби України надані йому права не перевищив, врахував характер та обставини правопорушення, його наслідки, попередня поведінка позивача, тривалість служби та рівень знань про порядок її проходження.

З аналізу встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що дисциплінарне стягнення накладене на позивача у відповідності до вимог наведених приписів Статуту та у визначені строки, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 343, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 21 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець