Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №400/227/19

адміністративне провадження №К/9901/18503/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови,

за касаційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (головуючий суддя Малих О.В.) та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя Єщенко О.В., судді Димерлій О.О., Коваль М.П.),

У С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Заводський відділ ДВС) про скасування постанови від 09.01.2019 ВП №56261388 про арешт коштів боржника.

Позов обґрунтував тим, що оскаржуваною постановою державний виконавець наклав арешт на кошти, які перебувають на його ранку в Акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк"), призначеному для зарахування заробітної плати. Таким чином, блокування вказаного рахунку призвело до порушення його права на отримання винагороди за працю.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року позов задоволено частково. Скасовано постанову Заводського відділу ДВС від 03.10.2018 про арешт коштів боржника в АТ "Укрексімбанк" в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , яка винесена у виконавчому провадженні №562661388. Зобов`язано старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС Кирильченка Дмитра Валерійовича зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ "Укрексімбанк". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу Заводського відділу ДВС залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому суд апеляційної інстанції врахував допущену в резолютивній частині рішення суду першої інстанції описку в реквізитах постанови Заводського відділу ДВС про арешт коштів боржника, яка прийнята не 03.10.2018 у ВП №562661388, а 09.01.2019 у ВП №56261388, зазначивши, що ця помилка може бути самостійно усунута окружним судом.

У касаційній скарзі Заводський відділ ДВС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними рішення та передати справу для розгляду за встановленою територіальною підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

За доводами відповідача, державний виконавець не зобов?язаний перед накладенням арешту на кошти встановлювати режим рахунків, на яких такі кошти знаходяться, оскільки в силу частини третьої статті 52 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" вказані повноваження покладаються на банківську установу. Зауважує, що зарахування заробітної плати на банківський рахунок не відносить його до рахунку зі спеціальним режимом використання, і суди не з?ясували, чи знаходились на цьому рахунку інші кошти, крім заробітної плати. Крім того, вважає, що згідно з пунктами 1 і 4 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ця справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному.

Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2017 року у справі №490/9773/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 43065,73 грн зі стягненням вартості товару, що підлягає конфіскації, в сумі 43065,73 грн.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2018 року у справі №490/9777/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 146126,83 грн зі стягненням вартості товару, що підлягає конфіскації, в сумі 146126,83 грн.

Примусове виконання вказаних судових рішень здійснюється Заводським відділом ДВС в межах виконавчого провадження №56261388, в якому боржником вказано ОСОБА_1 , а стягувачем - Миколаївську митницю ДФС.

Постановою старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС від 09.01.2019 ВП №56261388 накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми стягнення, яка з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження становить 272358,23 грн, що містяться на рахунках у дев?ятьох банках, у тому числі в АТ "Укрексімбанк", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в силу положень статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов?язаний вживати передбачених статтею 10 цього Закону заходів щодо примусового виконання рішень, задля чого він, зокрема, має право накладати арешт на кошти боржника, які перебувають на рахунках у банках.

Разом з тим, судами установлено, що відповідно до договору про розрахункове обслуговування в межах зарплатного проекту №09/15 від 27.02.2015 та платіжної відомості за січень 2019 року ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк", перераховується заробітна плата. При цьому із заробітної плати позивача вже здійснюється відрахування в розмірі 20% відповідно до постанови старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС від 12.06.2018 ВП №56261388, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ "Роскосметика" (роботодавця позивача) від 06.07.2018 №797, від 07.08.2018 №826, від 07.09.2018 №847, від 09.10.2018 №890, від 07.11.2018 №928, від 07.12.2018 №939, від 04.01.2019 №1564.

У зв?язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що повне утримання доходу боржника у вигляді заробітної плати до погашення заборгованості суперечить частині другій статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати за іншими видами стягнень не може перевищувати 20 відсотків, а також порушує конституційне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.

Окружний суд указав також на порушення передбаченого пунктом 7 частини третьої статті 18 і частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" порядку звернення стягнення на кошти позивача на зазначеному рахунку в АТ "Укрексімбанк", оскільки державний виконавець мав пересвідчитись у тому, що цей рахунок не відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання чи має заборони щодо арешту на ньому коштів.

Проте висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи та їх належній правовій оцінці.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статей 73-76 КАС України докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частин другої, п?ятої і шостої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, сторони повинні довести належними, допустимими і достовірними доказами обставини, які обґрунтовують їхні доводи і вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, обставини виплати ОСОБА_1 заробітної плати на картковий рахунок в АТ "Укрексімбанк" і реквізити цього рахунку встановлені судами на підставі договору про розрахункове обслуговування в межах зарплатного проекту №09/15 від 27.02.2015, укладеного між АТ "Укрексімбанк" і ТОВ "Роскосметика" (а.с. 39-44), та платіжної відомості ТОВ "Роскосметика" за січень 2019 року (а.с. 45).

Водночас ці документи подані позивачем у копіях, які не засвідчені у встановленому порядку.

Крім того, ці письмові докази не є достатніми для встановлення обставин перебування ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з ТОВ "Роскосметика", чинності договору від 27.02.2015 №09/15 станом на час виникнення спірних правовідносин, укладення ОСОБА_1 з АТ "Укрексімбанк" договору про відкриття карткового рахунку, строку дії цього договору і номера карткового рахунку.

Вказуючи про наявність у державного виконавця можливості пересвідчитись у тому, що певний рахунок не має спеціального режиму використання чи має заборону щодо арешту на ньому коштів, суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок посиланням на конкретні норми чинного законодавства, які надають державному виконавцю таку можливість, або прямо відносять рахунки, на які перераховується заробітна плата, до рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, на які забороняється накладати арешт.

При цьому судом першої інстанції не з?ясовано, чи звертався державний виконавець до банківських установ з метою отримання інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів, операції за рахунками боржника, та яку інформацію він отримав.

Суд апеляційної інстанції вказані обставини та аргументи апеляційної скарги в цій частині залишив поза увагою.

Також, визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, поклав обов?язок щодо вчинення певних дій на особу, яку не було залучено до участі у справі.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то за приписами частин другої і четвертої статті 353 КАС України прийняті судами рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Доводам відповідача з приводу предметної юрисдикції цієї справи надана належна правова оцінка в ухвалі Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання Заводського відділу ДВС щодо передачі справи до Центрального районного суду м. Миколаєва. При цьому колегія суддів вкотре звертає увагу відповідача на те, що цей спір виник з приводу рішення державного виконавця щодо виконання рішень судів у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за КУпАП, що не є справами, визначеними у пункті 1 частини першої статті 20 КАС України.

Таким чином, справа підлягає направленню на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 343, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська