Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.12.2018 року у справі №806/3184/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №806/3184/18

адміністративне провадження №К/9901/68250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л. Л., Кравчука В. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі № 806/3184/18 за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Управління Державного агентства рибного господарства у Житомирській області, Державного агентства рибного господарства України, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування погоджень,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року Керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави до Управління Державного агентства рибного господарства у Житомирській області, Державного агентства рибного господарства України, за участю третьої особи ФОП ОСОБА_1, згідно якого просив суд:

- визнати протиправним та скасувати погодження Державного агентства рибного господарства України від 02.10.2017 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 "Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 17,8 га, розташованого за межах с.

Великі Коровинці на території Великокоровинецької селищної ради Чуднівського району Житомирської області";

- визнати протиправним та скасувати погодження Управління Державного агентства рибного господарства у Житомирській області від 28.08.2017 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 "Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 17,8 га, розташованого за межах с. Великі Коровинці на території Великокоровинецької селищної ради Чуднівського району Житомирської області ставу площею 16,6 га, розташованого за межах с. Краснопіль на території Краснопільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області".

Зазначену позовну заяву подано в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що під час встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства щодо неправомірного фактичного використання водного об'єкту загальнодержавного значення без правовстановлюючих документів з метою вирощування водних живих біоресурсів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 позов у цій справі задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 зазначене судове рішення скасоване, а позов - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку щодо недоведеності прокурором належними та допустимими доказами наявності порушень інтересів держави відповідачами та щодо відсутності у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності для звернення до суд з цим позовом.

Від відповідача Державного агентства рибного господарства України до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін посилаючись на обґрунтованість та законність цього судового рішення.

Від інших учасників справи заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень відповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності для звернення до суду з цим позовом на підставі чого відповідно пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішено, що адміністративний позов у цій справі підлягає залишенню без розгляду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Як вбачається з поданого у цій справі позову, останній подано до суду прокурором, як позивачем.

Згідно частини 3 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Проте, відповідно до частини 5 статті 53 КАС України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зазначене дає підстави вважати, що за позовом поданим в інтересах держави прокурор може виступати позивачем лише за умов відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або якщо такий орган не має повноважень для звернення до суду.

Як зазначалось вище, позов у цій справі подано з метою захисту інтересів держави від порушень вимог природоохоронного законодавства щодо неправомірного фактичного використання водного об'єкту (земель водного фонду).

У позові прокурором зазначено, що повноваження територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України з охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні передано обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям.

Крім цього, відповідно пункту "в" частини 1 статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.

Зазначене дає підстави вважати, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в розумінні положень частини 5 статті 53 КАС України, у цій справі є місцева державна адміністрація.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що прокурор за поданим у цій справі позовом не може мати статус позивача, відповідно не має адміністративної процесуальної дієздатності для звернення до суду з цим позовом.

Крім цього, слід відзначити, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України ""Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон 1697-VII), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Проте, у позові не наведено та відповідно не надано жодного доказу про нездійснення або неналежне здійснення державною місцевою адміністрацією захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. За відсутності наведеного у прокурора не виникає права на представництво в суді інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно частини четвертої статті 23 Закон 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Зазначене дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для представництва прокурором держави у суді є попереднє повідомлення про це суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист спірних правовідносин, в тому числі, і для реалізації останнім свого права на оскарження цього представництва.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що позов у цій справі не містить належних обґрунтувань щодо порушення чи загрози порушення інтересів держави оскаржуваним рішенням відповідачів.

Так, з предмету позову вбачається, що прокурор способом захисту інтересів держави обрав визнання протиправним та скасування погодження Режиму рибогосподарської експлуатації ставу посилаючись на те, що такими рішеннями допущено порушення вимог природоохоронного законодавства щодо неправомірного фактичного використання водного об'єкта.

Відповідно до абзацу двадцять дев'ятого статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" № 3677-VI від
08.07.2011, режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини).

Наведене дає підстави вважати, що режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду, також наведений режим не визначає (не перевіряє) правові підстави користування водним об'єктом особою, на замовлення якої розроблено цей режим, що спростовує обґрунтованість представництва прокурора для звернення до суду з таким позовом в інтересах держави.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення є правильним та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки апеляційним судом правильно встановлено, що прокурор звертаючись з цим позовом до суду не мав відповідної адміністративної процесуальної дієздатності для цього.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що подана відповідачем касаційна скарга у цій справі підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
16.11.2018 у справі № 806/3184/18 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз

В. М. Кравчук,

Судді Верховного Суду